Важливою подією в історії Української революції стало прийняття Української Центральною Радою (УЦР) 7 (20) листопада 1917 року ІІІ Універсалу. У цьому документі УЦР проголосила створення Української Народної Республіки (УНР), що мала бути автономною частиною у складі федеративної не-більшовицької Росії. За умов відсутності російського демократичного центрального уряду, УЦР оголошувала про намір взяти на себе історичну відповідальність за відновлення держаного життя на території колишньої Російської імперії шляхом перебудови Росії на федеративних засадах. В ІІІ Універсалі УЦР офіційно оголошувала про намір стати «на сторожі прав і революції не тільки нашої землі, але і всієї Росії».
Вперше в ІІІ Універсалі УЦР визначила територіальні межі української автономії. Визначення державної приналежності земель відбувалося на основі етнічного принципу – там, де більшість населення складали українці, визнавалась їхня державна приналежність до УНР. Території Київської, Подільської, Волинської, Чернігівської, Полтавської, Харківської, Катеринославської, Херсонської губерній, а також Таврія без Криму оголошувались землями, які мали увійти до складу УНР.
ІІІ Універсал вперше окреслив широку програму соціально-економічних та національно-культурних перетворень, що закладали підґрунтя державного ладу УНР, чого не було у попередніх Універсалах УЦР.
Універсал проголошував скасування приватної власності на поміщицькі землі та землі інших «нетрудових господарств» сільськогосподарського призначення, а також на удільні, монастирські, кабінетські та церковні землі.
На всіх підприємствах та заводах на території УНР мав бути встановлений 8-годинний робочий день. У сфері промисловості встановлювався державний контроль за виробництвом та розподілом товарів.
Центральна Рада оголосила себе прихильником якнайшвидшого завершення світової війни, підписання всіма воюючими країнами мирного договору, який би носив демократичний характер, не містив анексій та контрибуцій, забезпечив би право націй на самовизначення.
Універсал проголошував скасування смертної кари та амністії політв’язням. Генеральне секретарство судових справ мало здійснити всі необхідні заходи щодо впорядкування судової сфери УНР і привести «до згоди з правними поняттями народу».
Генеральне секретарство внутрішніх справ мало здійснити необхідні заходи для закріплення і поширення місцевого самоврядування в УНР.
Таким чином, у положеннях ІІІ Універсалу УЦР був окреслений спосіб побудови вертикалі адміністративної влади УНР на місцях. Адже саме відсутність останньої була чи не основною проблемою при побудові міцного і життєздатного державного організму УНР.
У положеннях цього документу підтверджувались всі основні права і свободи, здобуті під час Всеросійської буржуазно-демократичної революції, зокрема: свобода слова, друку, зборів, віросповідань, зібрань, союзів, страйків, недоторканість прав особи та помешкання, права представникам національних меншин вживати власну мову у відносинах з офіційними установами. Окрім цього, документ надавав національно-персональної автономії для представників національних меншин в Україні. Насамперед, були відзначені найбільш чисельно представлені в Україні народи – російський, польський та єврейський.
Проголошення ІІІ Універсалу юридично оформлювало віковічну мрію українського народу про створення власної держави, яка отримала назву Української Народної Республіки. Після прийняття ІІІ Універсалу Українська революція вступила на якісно новий етап свого розвитку – почався період справжнього державного будівництва, відбулось пожвавлення національно-визвольного руху в регіонах України. Саме з цього часу УНР могла стати повноправним членом міжнародних відносин за умови її визнання з боку інших самостійних держав світу.
