Минулого року видавничий кооператив «Радикальная теория и практика» випустив збірку спогадів відомої діячки Партії лівих соціалістів-революціонерів Ірини Каховської (1887 – 1960). На жаль в Україні вона відома лише спеціалістам, й досі немає навіть статті про неї ні в українській Вікіпедії, ні в десятитомній «Енциклопедії історії України», хоча саме тут в Києві вона організувала один з найбільш гучних і відомих терористичних актів – вбивство 30 липня 1918 р. головнокомандувача німецької окупаційної армії в Україні генерал-фельдмаршала Германа фон Ейхгорна (Hermann von Eichhorn; 1848 –1918). Упорядником нового видання та автором ґрунтовної передмови та приміток виступив російський історик Ярослав Леонтьєв. Слід зазначити, що ставлення лівих есерів до українського національного руху в цілому було досить критичним, бо переймалися вони насамперед справою російської соціальної революції. Вони визнавали наявність національного гноблення в тому числі щодо українського народу в Російській імперії, але для вирішення національного питання найбільш прийнятною вважали програму національно-персональної автономії. Проте, їх без перебільшення героїчна боротьба проходила й на українських теренах, захоплюючи й українські маси (досить згадати, що на ІІ Всеукраїнському з’їзді Рад в Катеринославі в березні 1918 р., який проголосив незалежність Радянської України від Росії, об’єднані ліві російські та українські есери здобули майже половину місць – приблизно порівну із більшовиками). Тому без залучення джерел, створених представниками цієї політичної сили, таких як Ірина Каховська, наше бачення історії української революції 1917–1921 рр. буде неповним. https://proletar-ukr.blogspot.com/2020/09/blog-post.html