Клуб дослідників Толкіна

​​Юність Толкіна (перша частина)

Шлях нашого каналу пропонуємо розпочати із ключового періоду у житті майбутнього письменника. Період, який визначає у багатьому його погляди на все життя. Тут треба зважати на контекст, у який Толкін був поглиблений будучи дитиною. Не зважаючи на те, що хлопчик народився у Південній Африці(Блоумфонтейн), клімат дуже шкодив здоров'ю Рональда. Тому вже в 1894р. вони з мамою та молодшим братиком їздили відпочивати на узбережжя біля Кейптауна. Крім того, мати Толкіна тужила за Англією, тоді як Артур Руел Толкін(батько) був загружений справами бізнесу, мріяв підкорити "новий" світ та був налаштований лишатися тут назавжди. Вони довго планували поїздку навідати рідних, і це все таки сталось на початку квітня 1895 року. Проте Артур прийняв рішення ще залишитись на деякий час. Воно було для нього фатальним, бо вони більше не з'єднаються. 15 лютого 1896 року батько Рональда помер.

Новий етап у житті Рональда хоч і почався з горя, але ознаменував початок більш свідомого пізнання усього навколо. Він ріс на історіях його родичів, звідки дізнавався про їх походження. У цей період формувались найтепліші спогади його дитинства. Улітку 1896 року Мейбл Толкін - саме так звали його мати, знайшла одне недороге помешкання і разом з дітьми переїхала з Бірмінгема до селища Сергол. Разом із молодшим братом вони робили вилазки до великого млина, тікали від Білого та Чорного Оґрома - так вони прозвали одного тутешнього мельника та старого фермера, бо вони гримали на хлопців, намагаючись їх прогнати.

Майже через 80 років по тому брат Толкіна згадує: «Ми чудово проводили літо - от просто збирали квіти і ходили по чужих наділах. Люди, які йшли поплавати, лишали на березі взуття та панчохи, та Чорний Оґр їх крав і втікав - так щоб власники мусили йти до нього й випрошувати своє назад. Отоді він міг тебе навіть ударити! Білий Оґр був не такий поганий. Але щоб дістатися до місця, де ми збирали ожину (то звалося Виярком), потрібно було перейти через його землі. Білий Оґр недолюблював нас, стежка через його поле була вузька, а ми постійно з неї сходили, щоб назбирати куколю або ще якоїсь краси. Якось мама принесла нам обід у те чудове місце, але покликала таким суворим голосом, що ми обоє кинулися навтьоки!"

Саме життя за містом стало прообразом Ширу, і відіграє головне значення у відображенні сил добра і світла.

Стати частиною чогось більшого