👨💻 Давайте трохи поговоримо, як працює
працевлаштування у кіберспорті та найм в загальному сенсі цього слова. Звісно, я не HR та деякі специфічні та детальні професійні особливості вам не розкрию, але можу поділитися своїм досвідом та своїм баченням ситуації з точки зору як людини, що наймала на роботу, так і людини, що працює в наймі.
❌ По-перше, я повністю не згоден з
думкою поважного кіберспорт експерта, що вам не потрібно бути "пристрасним", щоб працювати в кіберспорті. Вибачте, але у 90% випадків усіх вакансій
роботодавець буде зважати на те, чи хочете ви працювати та чи хочете ви працювати саме у цій індустрії (і чому?). У 10% випадків це будуть вакансії зі сфері Legal & Finances, де на вашу "пристрасть" вже реально пофіг - тут більш важливі вже знання та бажання навчатися новим специфічним нюансам (що апріорі є атрибутом гарного професіонала).
✖️ По-друге, я можу гарантувати вам моментально провалене інтерв'ю, хвилиною після зізнання, що ви не отримуєте задоволення від своєї роботи або що вам пофігу, чим займатися, лише б гроші вчасно платили. Ну хіба що роботодавець реально наймає вас за копійки та/чи на якусь дуже загальну базову junior позицію, де може жонглювати персоналом дуже часто та без шкоди для бізнесу. Тобто, укладається дуже простий та прозорий договір: "
Вам пофіг - на вас пофіг". Усе чесно.
🔹 З чим частково згоден, так це дійсно з тим, що вам
не потрібно грати в ігри, щоб працювати в кіберспорті. Наприклад, я зіграв рівно два матча в Dota 2, ніколи не грав в League of Legends, та у вільний час останні років 10 граю лише в single player ігри. Правда, дивлюсь купу турнірних трансляцій майже з будь-яких ігор і вивчив все, що потрібно для комфортного перегляду більшості кіберспортивних матчів. Але це вже професійна деформація.
🤪 З іншого боку,
роботодавець може хотіти майже будь що, і це цілком його право (в рамках закону, навіть не в рамках адекватності). Наприклад, власник цирка може шукати однорукого карлика-жонглера з "пристрастю" до фіда на оффлейні - і ваші ображені толерантні промови що для роботи жонглером не потрібно бути карликом-фідером будуть йому абсолютно пофігу.
🔹 Наприклад, колись я проходив співбесіду в Riot Games та на третьому (з усього шести) інтерв'ю мене запитали про кількість зіграних годин на Амуму. Я сказав, що взагалі не грав в Лігу Легенд, але якщо це потрібно - то швидко зіграю необхідну кількість матчів та розберуся. На наступне інтерв'ю мене не позвали, чесно аргументувавши, що шукають кандидатів лише з досвідом гри, і це є одним з ключових параметрів. Усі порівняння з однорукими карликами - збіг та випадковість.
🤷🏻♂️ Але й на одній тільки "пристрасті" до кіберспорту не виїдеш. Бо, дійсно, цю
пристрасть неможливо кількісно виявити (хоча можливо виявити якісно). Ти можеш вдавати з себе хоч супер-passionate фана кіберспорта, кріпти, гіроскутерів та веб3 проектів, але якщо ти мемний челік не вивозиш професійно та відверто не хочеш розбиратися у специфіці своєї нової роботи - то ти так само швидко і вилитиш з цієї індустрії, у яку так активно увірвався з двух ніг. Жарти про 1st Natus Vincere CMO, хто в темі.
💠 Завершуючи думку і цей late night пост, додам, що ми всі можемо уявляти рожевий ванільний світ з летючими єдинорогами, де компанії не намахують працівників, гідно їм платять та згодні наймати людей, які не дуже зацікавлені в цьому вашому кіберспорті, а просто хочуть нормально та комфортно собі працювати з 9 до 17, 5/7 без блядських овертаймів та роботи на вихідних.
👷 Але, нажаль, у реальному світі є
дуже маленький кіберспортивний ринок праці, є дуже багато гівноконтор що не бажають платити гідну заробітну плату, є дуже багато наївних юнаків та дівчат, які ще не знають своєї цінності та реально готові працювати за гроші саме через цю саму "пристрасть" до кіберспорту.
☝🏻 І саме незрілість ринку та потенційних кадрів і є
основною проблемою, а ніяка не нафіг "пристрасть" та нелюбов до своєї роботи. Тому ще справжній професіонал апріорі має любов до своєї професії та праці, інакше він чи вона цим би, будемо чесними, не займалися б.
