ти знаєш, що ти поетка?!


Channel's geo and language: not specified, not specified
Category: not specified


Віртуальна збірка віршів Поліни Шишлевської.
(завжди буде оновлюватися)
База: https://t.me/polinashyshlevska
Ґрунт: @polinashshsh

Related channels

Channel's geo and language
not specified, not specified
Category
not specified
Statistics
Posts filter


Video is unavailable for watching
Show in Telegram
Авторка і декламація:
Поліна Шишлевська🌸


і кожен хай живе кому і як потрібно,
тримається тогó, хто більш за всіх є свій.
і не жалкує, що, можливо, хибно зробив свій крок назад,
не досягнувши мрій.
вирішуй прагматично, підкинувши монетку,
найкращий вибір той, що буде тільки твій.
бо пишемо життя своє не на чернетку,
а зразу в чистовик, що сповнений надій.

2023


стукає в серце.
⁃ можна спитати:
зайняте чи є ще вільні місця?
розбите, розтрощене, склеєне заново
чи спалене ревнощами аж до кінця.
⁃ заходь і сідай, будеш крайнім у черзі.
місця тут вистачить на багато осіб:
знайомих, непрошених, згублених, прощених,
аби розділяти - на чужих і своїх.
сотні стучали, десяткам був доступ,
вай фай без пароля і під коцик ключі,
та лиш одиницям бýло дозволено
без стуку у серце заходить вночі.

2023


бані церков тримають хмари хрестами,
люди-храми і дзвони-примари
чекають на останній набат.
позолота чорніє,
гріх іржою зʼїдає залізні
окови, що совість тримають за шию.
не вірю, що схоче закрити навічно
сірі очі, зелені, блакитні чи чорні
у них безнадія молитву в надії шепоче.

2023


напишу тобі вірш про метро.
про довгі тягучі сходи,
що линуть уверх до небес,
й, опускаючись вниз,
захищають нас від негоди.
вагони, коліі, у ритмі в неволі ми,
година пік - для нас краща мить,
бо притиснуті, між собою зв‘язані,
мов щось солодке на хліб намазані.
я придумаю для тебе станцію,
кінцеву на червоній лініі…
«пасажири, вагони покидаючи,
не залишайте про коханих думки свої»
ТИ.ТУТ❤️

2023


вона для нього - дивний всесвіт,
неспокій тихої води.
рука в руці, мовчання бесід,
до зустрічі рахують дні...

для неї він - мов дощ зненацька,
в обіймах - часу швидкий плин,
цілунком обпече запʼястя
на смак - троянда, не полин.

вона для нього - що завгодно:
спокуса, мрії, забуття,
чаклунка, муза, вірш чи проза,
велике щире почуття...

для неї він коханий котик,
в очах - глибокая лазур.
мʼякий і теплий він на дотик:
скажи їй мяу, скажи їй мур…

2023


ввіійди, пізнай глибинні змісти
моїх мʼяких і теплих надр,
думки і рухи так сумісні:
лиш ми удвох - чуттєвий кадр.

вдихни мене на повні груди,
з пелюсток вже роса стіка,
цілуй, кусай ти мої губи:
мить дика і така пʼянка.

розмаж між пальців наші соки
гарячі, білі та густі,
стікаюсь пристрасні потоки
по сильній впевненій руці.

кохай мене безперестанку,
візьми усю, яка я є,
й залиш мені про себе згадку -
тіло розніжене моє...

2023


ти моя еротико-хвилююча книжка,
я читаю тебе між чуттєвих рядків:
сюжет - не звичайна банальна інтрижка,
мурахи по шкірі від бажаних слів...

ти - спокусливе чтиво для спраглої жінки,
мрії про тебе хтиві, палкі...
між пальців стискаю тоненькі сторінки
і враз поринаю у солодкі думки...

хочу для тебе теж буть на полиці,
можливо, кращою з тисячі книг,
щоб довго шукав мене по крамницях
і нарешті знайшовши - миттю розкрив.

читай і дивися цікаві малюнки
тіла мого, яке більш твоє.
виводь на мені тонкі візерунки
я все збережу - все буде моє.

вже більш не таємні - розгадані змісти
наших звабливих сміливих ідей,
бажання вогонь захоче нас зʼїсти
і до тла й розчинити у спʼянінні ночей.

2023


візьми мене і напої з руки
цілющою водою почуття.
наповни знов життям,
бо я на самоті
всихаю, немов квітка десь у бурʼяні.

зрости мене і я красою квітнуть
сто років буду, поки не засну.
не думала, що можна так до тебе звикнуть
і кожен день чекати, наче на весну.

зірви мене, вдихай на повні груди
цілуй, милуйся… я уся твоя!..
як викинеш в бурʼян - я тільки посміхнуся,
бо мить з тобою теж була й моя!

2023


ввійди у воду почуттів,
мій океан тебе поглине.
пливи, пливи на глибині
й ковтай мене, не знай зупину.
пірни в безодню, я тримаю
тебе міцніше від усіх.
ти захлинешся аж до краю
від найсильніших відчуттів.
я - океан, ти - човен мій,
курсуй на схід своїх бажань,
в мені тонути - краща з мрій,
здійсни її, не май вагань...

2023


я торкнусь тебе ніжно рукою - вкриє шкіру сотня мурах...
як же хочеться бути собою,
коли образ мій в твоїх очах...
пригорни так чуттєво і ніжно, я зізнатись у намірах мушу:
розцілую спочатку все тіло, ну а потім твою рідну душу...

2023


будь для мене нотатником -
зберігай мої спогади
словом, поглядом, дотиком...
думки потаємні запишу я в тобі.
відвертість виллю на білий папір,
розтечеться між сотнями квітів-рядків.
хай на сонці просохнуть і я їх скурю
повільно,
поважно
і залюбки.

2023


де ти взяв очі свої глибокі?
такі мудрі й щирі, рідні та пʼянкі...
немов вишні стиглі, гарні та солодкі,
а зірвéш - відчуєш, що вони терпкі.

де дістав ти серде своє добре?
що так вміє бачити красу...
що зуміло покохати вкотре,
й дарувати весну ніжну та ясну.

де здобув ти чуйну свою душу?
щиру, надглибоку, що не має меж...
їй я учергове зізнаватись мушу:
чи люблю ії? я скажу: авжеж!

2023


вона так хотіла щиро любити, вдихати повітря наповнене змістом,
хотіла себе у ньому губити
і бути для нього улюбленим містом.

вона так хотіла про нього кричати
на усіх перехрестях знайомих доріг
про те, що зуміла так покохати,
як жоден із тисячі точно б не зміг.

вона так хотіла у нім розчинитись,
щоб бути для нього накращою з муз.
хотіла і вже не вміла спинитись,
бо таке вже кохання невпинне...
клянусь.

2023


цілуйте там, де більше болить:
ніжно торкайтеся, очі заплющивши.
поки місяць між хмарами спить -
лікуйте цілунками душі.
вкривайте, знеболюйте рани глибокії,
їх час перетворить у шрами...
не полишайте душі самотнії,
бо вмиваються від туги сльозами.

2023


привіт.
чекала.
мало спала..
всю ніч хвилини рахувала
до ранку, щоб
зігрітись трохи
від твоїх рук,
відчути подих,
побачить погляд...
і на мить
забути все, що гомонить
навколо мене.
я без тебе,
можливо, тихо проживу...
і заховаю у траву
усе своє бажання хтиве.
і приховаю так уміло
в очах своїх чортів клубок,
і серце палке - на замок.

2023


подаруй мені книжку на памʼять,
що писали ми разом удвох.
в ній герої взаємно цікавлять
один одного - гарний пролог.

кульмінація - щира і грішна, надчуттєва, невпинна, стрімка...
а розвʼязка, як завжди - невтішна,
бо правда життєва - щемка.

епілог буде кожен писати,
як захоче, як вистачить сил.
чи захочемо знову читати
той роман під сяйвом світил?!

знаю точно, що більше нікого
я співавтором брати не буду:
я обожнюю твоє кожне слово,
я обожнюю твою кожну букву…

2023


стрімке, чутливе і грайливе,
болюче, спрагле і щемливе, солодке, ніжне і вразливе,
щасливе, наше, особливе...
вигадливе, звабливе, грішне, важливе, дике, безутішне,
сміливе, горде, норовливе,
спокійне, тихе і мрійливе...

2023


в обіймах твоїх, мов у морі
я хочу скоріш потонути,
від щастя лить сльози солоні
і на мить про усе позабути.

з голови не виходить ця думка,
серце крає розлуки трагічність,
гість моєї душі тепер - смуток,
подаруй їй бажану ніжність.

лиш одна твоя думка про мене,
лиш одне твоє лагідне слово так осяє усе, що є темним.
я без тебе не хочу нічого...

2023


я маю потребу в тобі.
я маю в тобі необхідність.
серед мільйонів у жвавій юрбі твій погляд - найвища цінність.
залежна від твоїх гарячих і ніжних до мене зізнань,
у моїх очах ти побачиш океан почуттів.
без вагань.

2023

20 last posts shown.

11

subscribers
Channel statistics