де ти взяв очі свої глибокі?
такі мудрі й щирі, рідні та пʼянкі...
немов вишні стиглі, гарні та солодкі,
а зірвéш - відчуєш, що вони терпкі.

де дістав ти серде своє добре?
що так вміє бачити красу...
що зуміло покохати вкотре,
й дарувати весну ніжну та ясну.

де здобув ти чуйну свою душу?
щиру, надглибоку, що не має меж...
їй я учергове зізнаватись мушу:
чи люблю ії? я скажу: авжеж!

2023