Вечір. Метро. Хол. Чекаю потяг, дивлюсь де сісти. Все зайнято, але сидить військовий сам, я сідаю біля нього, він посунувся. Заходили разом в потяг, я його пропустив першим і мене один хлопець пропустив(вперше)(я у формі був, чорнуха + поло і тд, скину кругляш).).
Я сів на 1 вільне місце в ряду і навпроти було ще 1 вільне місце. Він лишився стояти.
Зупинка. Навпроти де було 1 місце, виходить жінка, тепер там 2 місця, я пересідаю і киваю тому військовому, щоб сідав поруч, і він одразу сів, ми привітались, посміхнулись оба. (У нього велика стара рана на руці). Ми мовчки їхали, в кінці на прощання пожали руки і побажали удачі один одному, він так щиро це робив і посміхнувся. Я радий, що зміг підняти йому настрій...і тут підтвердилась одна теорія, чого військові не сідають на вільні місця. Вони сідають тільки з +-такими ж, того можна часто помітити, що якщо військовий сидить, то дуже окремо, або з іншим військовим