Долучаюся до вітань! Що ж, раз обрали, то маємо, віримо, але слідкуємо. Тепер до критики.
По-перше, щодо промови. Вислови на кшталт: «віднині кожен кожен українець – президент» - насправді смішні. Це наче перекласти відповідальність на кожного громадянина окремо. То тепер для засудження людини доведеться оголошувати їй імпічмент?
Наступна важлива теза: «Ми всі українці. Ми маємо бути єдині, адже тільки тоді ми – сильні.». Красиво сказано, але чому тоді шановний пан Президент перейшов на російську, звертаючися до жителів Донбасу? Схоже на мовну сепарацію, хіба ні? Не заперечую, що екс-президент під час своєї промови вчинив так само, але все ж відповісти на зауваження О.Ляшка: «вони розуміють українську», фразою: «не роз’єднуйте країну»….. Це вже суперечення самому собі, лишень погляньте на цей прямий поділ: «Я точно це знаю, знаю від бійців, які захищають Україну, наших героїв, як україномовних, так и русскоговорящих». Сепарація за мовною ознакою очевидна, що дає можливість для реваншу закону про «другу державну», чого хоче багато людей.
«Мене часто питали: на що ви готові заради припинення вогню? Дивне питання. А на що готові ви, українці, заради життя близьких вам людей. На що? Можу запевнити, що задля того, щоб наші герої більше не гинули, я готовий на все. Я точно не боюсь приймати складні рішення, втрачати свою популярність, свої рейтинги.» І знову делегування повноважень на народ. Той самий народ, близько половини якого лояльно ставиться до країни-агресора. З промови випливає, що при укладенні угод Президент керуватиметься думкою громадян. Тоді два питання: як він має втрачати рейтинг, якщо буде реальним слугою народу, та як проводитиметься народне волевиявлення: референдумом чи, може мітингами під Радою чи АП?
«Не втрачаючи наші території, ніколи!» - а якщо того попросить народ? Цілком можлива ситуація, при якій задля збереження миру більшість населення висловиться за відокремлення тимчасово окупованих територій. І що тоді?
« Неможливо втратити те, що і так наше по праву.» - історія вказує, що це твердження доволі сумнівне, але звернімо увагу на продовження: «І Крим, і Донбас – це українська земля, де ми втратили не тільки території, ми втратили найголовніше – це людей.». Саме так, ВТРАТИЛИ, ну гаразд…
Розпуск Верховної Ради – це узагалі окрема тема. Публічно заявити, що підете з посади, якщо порушите Конституцію і одразу її порушити, браво! Як юрист, я вважала, що це буде неможливо, адже немає законних підстав, але він умудрився. Чи не він? Ми уже бачимо плідну працю Президента з призначення кадрів. При цьому сам він сидів з порожньою папкою, поки пан Богдан, здається, виконував його обов’язки. Але народ у цей час був більше в захваті від відкритості урядового кварталу, аніж від того, що відбувалося в кабінетах.
Після розпуску ВР Конституціоналізм в Україні здається зовсім примарним і для кого узагалі ця «особливо захищена» книжечка – не зрозуміло. Але попри таку непередбачуваність у свідомих людей є завдання: слідкуємо, аналізуємо, готуємося, віримо у краще… Слава Україні!
