коли німіє нога
ти знаєш – треба на неї стати
а робити це зовсім не хочеш

знаєш, що буде неболяче
знаєш, що не впадеш

та зовсім-зовсім не хочеш

і чекаєш, поки вона відніміє, розтерпне, розтече
ться назад

якщо річка часу
ця
здатна кров-воду нести

ти стоїш нерухомо
на іншій нозі
хитиляєшся верболозово

як зробити впевнений крок
коли замість болю – противний лоскіт
не лоскотки, як дитячий секс
не такий, як мамина війка, коли цілує в чоло
не такий, як травневий вітер у Києві під канонаду

а такий
як вивертатися з панічної невідомості
як піксельна гендерна дисфорія
як щойно забута історія, що шкребеться в потилиці
як ілюзія свободи волі
як тиша

свобода

воля

синоніми до твоєї країни
а ти – хіба заніміла нога
терпнеш
терпиш
ведеш перемовини зі своїм страхом

і не знаєш як
стати нарешті вже так
щоб нічого не відчувати

знятим з хреста
в цих містах

слабкість твоя – пуста

📨травень 2025