Смішно жити в реальності, в якій мем барнаул, алтайский край перестає бути смішним. Повітряна тривога по ту сторону атлантики змушує хвилюватися більше, ніж власна червона мапа, зафарбована шахедами. Наші електоральні процеси на паузі, тож залишається спостерігати за переможним танцем головного нарциса планети (Ілон Маск добровільно обрав роль покемона, тому не рахується).
Американська політика завжди тяжіла до карнавалу. Найкращу паралель, яку я зустрічав в контексті боротьби республіканці vs демократи, це професійний спорт. Спільне поле і в цілому спільні принципи, реальний вибір глядача визначається трайбалізмом та харизмою форвардів. Червоні та сині, слони та віслюки — це, фактично, команди з монолітними фан-базами. Ну всі в курсі цих штатів, де на трибунах сидять кузьмічі, що не ганяють за конкретний клуб, а визначаються в процесі. От вони не розуміють, як працює спорт, хоча саме їх доводиться улещувати.
Так було і так буде, але наше дитя автозасмаги принесло в гру дещо нове. Показове ігнорування правил. Людина з zero accountability, патологічно нездатна відповідати за свої слова, пуссі грабер, звинувачений, очільник бунту, клоун в решті решт — вже вдруге затащив катку на наглості та харизмі. Людям таке подобається. Він розвантажує етичну систему виборця, бо вітає мудака в кожному. Це проста і дієва філософія нігілізму, коли продається не декларація відповідальності, а її відсутність. Такий підхід, до речі, популярний у Путіна, коли на всі претензії щодо порушення прав людини, військових агресій, геноцидних практик є канонічна відмазка “так у них те ж саме, а ми хоч не лицеміри”. Як обіцяв кандидат Лупан: “я буду красти, але робитиму це чесно і прозоро”.
Трамп довів американське електоральне шоу до межі абсурду. От республіканської партії, наприклад, більше не існує. MAGA це рак і хуй знає, чи допоможе тут хімієтерапія. Республіканських медіа теж, фокс ньюс настільки збили толєр власному глядачу, що нині їх контент не відрізняється від гною breitbart. По психотипу Трамп — це їбанутий автократ, обмежений виключно республіканськими (не в сенсі партії) інституціями США. Він щиро респектує Путіну, Кім Чен Ину, Сі Цзіньпіну, його надихає розлогість їхньої влади.
У 2016 підтримку Трампа можна було читати як форму панк протесту. Славой Жижек тоді сподівався, що його перемога кардинально перебудує партійну культуру, в якій царювала некрофілія та бездушні алгоритмічні моделі а ля Гілларі Клінтон. Цього не трапилося. Американський виборець втік в інфантилізм, а партійні еліти замість комунікації обрали автовідповідач. В результаті Трамп перетворився на потужну гравітаційну масу, що деформує реальність навколо. На момент 2024 мага має 6 з 9 судів Конституційного суду, більшість в Сенаті й розраховує на більшість в Палаті представників. Тепер це не лише фантазія про владу. Це і є влада.
Коли світ тяжіє до складних антиутопій, це хоч естетично виглядає. А коли референсом слугує "Ідіократія", відчуваєш себе на сеансі гіпнозу Пєтросяном. Смішно, але є нюанс.
Американська політика завжди тяжіла до карнавалу. Найкращу паралель, яку я зустрічав в контексті боротьби республіканці vs демократи, це професійний спорт. Спільне поле і в цілому спільні принципи, реальний вибір глядача визначається трайбалізмом та харизмою форвардів. Червоні та сині, слони та віслюки — це, фактично, команди з монолітними фан-базами. Ну всі в курсі цих штатів, де на трибунах сидять кузьмічі, що не ганяють за конкретний клуб, а визначаються в процесі. От вони не розуміють, як працює спорт, хоча саме їх доводиться улещувати.
Так було і так буде, але наше дитя автозасмаги принесло в гру дещо нове. Показове ігнорування правил. Людина з zero accountability, патологічно нездатна відповідати за свої слова, пуссі грабер, звинувачений, очільник бунту, клоун в решті решт — вже вдруге затащив катку на наглості та харизмі. Людям таке подобається. Він розвантажує етичну систему виборця, бо вітає мудака в кожному. Це проста і дієва філософія нігілізму, коли продається не декларація відповідальності, а її відсутність. Такий підхід, до речі, популярний у Путіна, коли на всі претензії щодо порушення прав людини, військових агресій, геноцидних практик є канонічна відмазка “так у них те ж саме, а ми хоч не лицеміри”. Як обіцяв кандидат Лупан: “я буду красти, але робитиму це чесно і прозоро”.
Трамп довів американське електоральне шоу до межі абсурду. От республіканської партії, наприклад, більше не існує. MAGA це рак і хуй знає, чи допоможе тут хімієтерапія. Республіканських медіа теж, фокс ньюс настільки збили толєр власному глядачу, що нині їх контент не відрізняється від гною breitbart. По психотипу Трамп — це їбанутий автократ, обмежений виключно республіканськими (не в сенсі партії) інституціями США. Він щиро респектує Путіну, Кім Чен Ину, Сі Цзіньпіну, його надихає розлогість їхньої влади.
У 2016 підтримку Трампа можна було читати як форму панк протесту. Славой Жижек тоді сподівався, що його перемога кардинально перебудує партійну культуру, в якій царювала некрофілія та бездушні алгоритмічні моделі а ля Гілларі Клінтон. Цього не трапилося. Американський виборець втік в інфантилізм, а партійні еліти замість комунікації обрали автовідповідач. В результаті Трамп перетворився на потужну гравітаційну масу, що деформує реальність навколо. На момент 2024 мага має 6 з 9 судів Конституційного суду, більшість в Сенаті й розраховує на більшість в Палаті представників. Тепер це не лише фантазія про владу. Це і є влада.
Коли світ тяжіє до складних антиутопій, це хоч естетично виглядає. А коли референсом слугує "Ідіократія", відчуваєш себе на сеансі гіпнозу Пєтросяном. Смішно, але є нюанс.