Forward from: СENTURIA - ЦЕНТУРІЯ
ГРОМАДЯНСТВО: В ЧОМУ ЙОГО СЕНС?
Сучасний інститут громадянства є римським спадком. Саме в давньому Римі постав цілісний корпус громадянських прав і обов'язків. В часи імперії громадянство мало 2-складову ієрархічну структуру:
1) римське(Civitas Romana) - надавало повний перелік прав і відкривало дорогу до різних адміністративних і виборчих посад, аж до Сенату. Обов'язком римського громадянина була військова служба;
2) латинське - надавало особі свободу пересування, проживання та дій в економічній сфері, передбачало захист майна і особи, але без права участі в політичних процесах. Латинський громадянин не мав обов'язку військової служби.
В сьогоднішніх умовах це можна порівняти з сучасною концепцією громадянства в Латвії та Естонії, де є громадяни, які мають політичні права та обов'язок захисту Батьківщини, і негромадяни, які не мають політичних прав і не служать ні в армії, ні в поліції.
Більша частина населення Римської імперії перші 200 років існування імперії не мала жодного громадянства - ні римського, ні латинського. Вони були перегрінами (особисто вільні неримляни), лібертинами (відпущені на волю раби) та рабами.
Головний спосіб отримання громадянства - служба в легіоні. По закінченню 16-річної служби легіонер ставав ветераном, отримував наділ землі і щедру виплату від імперії. Громадянство отримали усі ветерани-галли V легіону "Алауда", який був сформований Юлієм Цезарем в 56 р. до н.е. з галлів - це був перший легіон сформований не з римських громадян. За вірну службу Риму вони отримали римське громадянство.
Тому Рим і був таким могутнім, адже в основі його громадянства лежала безумовна відданість державі, доведена кров'ю і багаторічною вірністю, підтвердженою вчинками.
В 212 р. імператор Каракалла надав громадянство усім, хто проживав на території Римської імперії та був особисто вільним. Це стало початком кінця імперії та Риму, як геополітичного та культурного центру. Люди, які нічого не зробили для отримання громадянства Риму - стали повноправними "римлянами". Головними ознаками громадянина стала особиста свобода та здатність платити податки, як сьогодні.
Сьогодні в суспільстві штучно піднімається дискусія щодо позитивних наслідків масової міграції іноземців до України. Авжеж, з перспективою набуття громадянства. Нібито це ледь чи не єдиний реальний вихід з демографічної кризи, яка почалася, насправді, задовго до війни.
Набуття громадянства за які заслуги? Статус громадянина - це не особливий статус в соцмережі Телеграм, який купується за певну суму, і фактом встановлення програми на свій пристрій.
Єдина адекватна "перепустка" на отримання громадянства - служба в ЗСУ, готовність пожертвувати життям заради України, збереження її державності.
Саме так було в наших пращурів - в часи Козацької України право голосу мали лише козаки, а це був прошарок до 10% населення України. Кілька тисяч козаків на січовій раді вирішувала долю мільйонів селян і міщан. Закон Запорізької Січі був простий: готов взяти в руки зброю і воювати проти ворогів України - отримаєш право обирати і бути обраним, тобто станеш повноцінним громадянином.
Сенс античного інституту громадянства та його пізнішого "козацького родича" в тому, що громадянство - це ознака високих чеснот людини та її безумовної вірності державі.
Ми чітко бачимо намір зруйнувати інститут громадянства в Україні. Це просувається лівими під благими намірами боротьби з демографічною кризою. Реальною боротьбою було б збільшення в 10 разів щомісячної виплати матерям новонароджених. Однак прихильники масової міграції іноземців до України - це водночас прихильники лгбтк+, тому в підтримці українських молодих родин вони не зацікавлені.
В Центурії ми на власному прикладі показуємо класичний європейський приклад становлення громадянина - через зростання над самим собою та залучення до захисту Батьківщини.
Долучайся до Центурії і ми повернемо шляхетному званню Громадянин України його справжній сенс!
#Ідеологія_Центурії
Центурія в інших соціальних мережах:
▫️Facebook ▫️ @centuria3115' rel='nofollow'>YouTube ▫️Instagram▫️TikTok
Сучасний інститут громадянства є римським спадком. Саме в давньому Римі постав цілісний корпус громадянських прав і обов'язків. В часи імперії громадянство мало 2-складову ієрархічну структуру:
1) римське(Civitas Romana) - надавало повний перелік прав і відкривало дорогу до різних адміністративних і виборчих посад, аж до Сенату. Обов'язком римського громадянина була військова служба;
2) латинське - надавало особі свободу пересування, проживання та дій в економічній сфері, передбачало захист майна і особи, але без права участі в політичних процесах. Латинський громадянин не мав обов'язку військової служби.
В сьогоднішніх умовах це можна порівняти з сучасною концепцією громадянства в Латвії та Естонії, де є громадяни, які мають політичні права та обов'язок захисту Батьківщини, і негромадяни, які не мають політичних прав і не служать ні в армії, ні в поліції.
Більша частина населення Римської імперії перші 200 років існування імперії не мала жодного громадянства - ні римського, ні латинського. Вони були перегрінами (особисто вільні неримляни), лібертинами (відпущені на волю раби) та рабами.
Головний спосіб отримання громадянства - служба в легіоні. По закінченню 16-річної служби легіонер ставав ветераном, отримував наділ землі і щедру виплату від імперії. Громадянство отримали усі ветерани-галли V легіону "Алауда", який був сформований Юлієм Цезарем в 56 р. до н.е. з галлів - це був перший легіон сформований не з римських громадян. За вірну службу Риму вони отримали римське громадянство.
Тому Рим і був таким могутнім, адже в основі його громадянства лежала безумовна відданість державі, доведена кров'ю і багаторічною вірністю, підтвердженою вчинками.
В 212 р. імператор Каракалла надав громадянство усім, хто проживав на території Римської імперії та був особисто вільним. Це стало початком кінця імперії та Риму, як геополітичного та культурного центру. Люди, які нічого не зробили для отримання громадянства Риму - стали повноправними "римлянами". Головними ознаками громадянина стала особиста свобода та здатність платити податки, як сьогодні.
Сьогодні в суспільстві штучно піднімається дискусія щодо позитивних наслідків масової міграції іноземців до України. Авжеж, з перспективою набуття громадянства. Нібито це ледь чи не єдиний реальний вихід з демографічної кризи, яка почалася, насправді, задовго до війни.
Набуття громадянства за які заслуги? Статус громадянина - це не особливий статус в соцмережі Телеграм, який купується за певну суму, і фактом встановлення програми на свій пристрій.
Єдина адекватна "перепустка" на отримання громадянства - служба в ЗСУ, готовність пожертвувати життям заради України, збереження її державності.
Саме так було в наших пращурів - в часи Козацької України право голосу мали лише козаки, а це був прошарок до 10% населення України. Кілька тисяч козаків на січовій раді вирішувала долю мільйонів селян і міщан. Закон Запорізької Січі був простий: готов взяти в руки зброю і воювати проти ворогів України - отримаєш право обирати і бути обраним, тобто станеш повноцінним громадянином.
Сенс античного інституту громадянства та його пізнішого "козацького родича" в тому, що громадянство - це ознака високих чеснот людини та її безумовної вірності державі.
Ми чітко бачимо намір зруйнувати інститут громадянства в Україні. Це просувається лівими під благими намірами боротьби з демографічною кризою. Реальною боротьбою було б збільшення в 10 разів щомісячної виплати матерям новонароджених. Однак прихильники масової міграції іноземців до України - це водночас прихильники лгбтк+, тому в підтримці українських молодих родин вони не зацікавлені.
В Центурії ми на власному прикладі показуємо класичний європейський приклад становлення громадянина - через зростання над самим собою та залучення до захисту Батьківщини.
Долучайся до Центурії і ми повернемо шляхетному званню Громадянин України його справжній сенс!
#Ідеологія_Центурії
Центурія в інших соціальних мережах:
▫️Facebook ▫️ @centuria3115' rel='nofollow'>YouTube ▫️Instagram▫️TikTok