Чернівецький ОТЦК та СП

Нагадуємо, кожен військовозобов’язаний чоловік повинен звернутись до ТЦК та СП, незалежно від того, чи отримав повістку, щоб уточнити військово-облікові дані.
Закликаємо виважено ставитися до сприйняття інформації та довіряйте лише офіційним джерелам.
Розповсюдження такого роду фейків є поширенням ворожих наративів і може бути розцінене як підтримка ворога в умовах воєнного стану, адже допомагає виконувати його роботу - нищити українців.

Служба звязків з громадськістю Чернівецького ОТЦК та СП

Війна ведеться не лише на полі бою, а в інформаційному полі.
Ворог активно маніпулює темою роботи ТЦК та СП, а також докладає зусиль, щоб українці не хотіли захищати свою країну.
В інформаційному просторі росія робить усе можливе, щоб змусити українців відмовитись від захисту своєї країни.
Дезінформація, яку поширюють російські медіа, сайти, канали та групи, спрямована на зрив мобілізації. Перешкоджаючи поповненню українського війська, ворог прагне послабити обороноздатність держави.
Користувачам соціальних мереж щоденно в рамках російських інформаційних операцій пропонується контент із закликами ухилятися від виконання військового обов’язку. Також шириться маса інформації, аби дискредитувати діяльність ТЦК та СП.
Ось деякі з цих фейків, які, зустрічаються найчастіше:
«Діяльність ТЦК та СП незаконна»
Продовжуються ворожі вкиди щодо наче б то неправомірної діяльності територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки центри. А саме – що ТЦК та СП не є державним органом і не мають права займатися мобілізацією.
Це не відповідає дійсності, оскільки територіальні центри комплектування та соціальної підтримки діють на підставі Постанови КМУ №154 від 23 лютого 2022 року "Про затвердження Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки". Цей документ прийнятий відповідно до Закону України "Про військовий обов’язок і військову службу".
В тексті Положення, зокрема в п. 8 документу вказано: "Завданнями територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених обов’язків є виконання законодавства з питань військового обов’язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації…".
ТЦК та СП належать до органів військового управління, на яких покладено відповідальність зокрема, за проведення мобілізаційних заходів.
Отже, діяльність ТЦК та СП відбувається на законних підставах, натомість протидія окремих громадян, які чинять опір військовослужбовцям ТЦК є неправомірною.
«В ТЦК люди, які не були на фронті»
Такі фейки використовуються для маніпуляцій суспільною думкою на тему соціальної справедливості і покликані викликати недовіру до військовослужбовців ТЦК та СП, як до таких, що наче б то не беруть участі в бойових діях.
Натомість, 80% військовослужбовців ТЦК та СП нашої області – учасники бойових дій, починаючи з 2014 року. З 2022 року в зв’язку з пораненнями і станом здоров’я в ТЦК та СП переведено сотні воїнів. Водночас, постійно відбувається поповнення бойових частин за рахунок військовослужбовців ТЦК та СП.
Також, за період повномасштабного вторгнення Чернівецьким обласним ТЦК та СП сформовано кілька окремих стрілецьких батальйонів, воїни яких виконують завдання на різних напрямах фронту. До їх складу увійшли офіцери, сержанти та солдати з ТЦК та СП.
Чимало військових, вихідців з ТЦК та СП, загинули, захищаючи державу в складі різних підрозділів.
«Мобілізованих одразу підправляють на фронт»
Ці фейк використовують щоб викликати в людей страх потрапити на фронт без необхідних знань та вмінь. Насправді, всіх мобілізованих обов’язково направляють до навчальних центрів для належної військової підготовки, яка здійснюється як в Україні так і за кордоном.
Підготовка триває кілька місяців, її термін залежить від військово-облікової спеціальності.
«ТЦК та СП не мають права перевіряти документи»
Ворожа пропаганда поширює контент, який закликає чинити опір військовим, переконуючи що їхні дії щодо перевірки документів є незаконними, а від повістки на вулиці можна відмовитися.
Насправді військовослужбовці ТЦК та СП мають право здійснювати перевірку військово-облікових документів. А повістка може бути вручена в будь-якому місці, яке не заборонене законодавством України за місцем проживання, роботи, а також в громадських місцях.
Військовозобов’язані громадяни України призовного віку, 18-60 років, повинні постійно мати з собою та надавати за вимогою для перевірки уповноваженим особам документи, що посвідчують особу та військово-облікові документи.

Коли росіяни розпочали великий наступ, Микола полишив пекти хліб і став гірським-штурмовиком.
- Ще 23 лютого, в сестри на дні народженні всім казав: «от побачите - завтра я буду воювати». Вранці наступного дня прокинувся, побачив новини і почав збиратись в ТЦК.
У складі 10-ї окремої гірсько-штурмової бригади воював здебільшого на Донеччині. На посаді стрільця-санітара зберіг чимало життів побратимів.
- Страшно було не від думки, що загинеш сам, а за того, хто поряд. Коли розмовляєш з товаришем, а за мить прилітає міна і ти вже його латаєш. Коли несеш пацана 20-річного, а він в тебе на очах біліє, втрачає свідомість і не знаєш чи вдасться врятувати.
Микола хвилювався за подальшу долю кожного пораненого, і після евакуації телефонував командирам, допоки не переконувався, що боєць житиме.
- Перше поранення та контузію отримав в сутичці з «вагнерівцями» на Соледарському напрямку. Мали перехоплення про те, що планують наступ. Ввечері почався потужний мінометний обстріл, ми мали втрати і були відкинуті. По закінченні обстрілу поверталися на позиції, але там вже були кац@пи. Нам вдалось підійти непоміченими і почати бій на своїх умовах, але за рахунок дуже близького контакту мене не оминули кулі: дві прошили рукава, одна потрапила в ложку на плечовій кишені, а третя пошкодила пальці на правій руці.
На бушлаті, що на ньому і зараз, видно зашиті сліди від влучань. На тому ж напрямку, знову отримавши поранення, Микола двічі прощався із життям.
- Тоді було дуже гаряче. Кілька днів поспіль нас інтенсивно крили мінометами, градами та артилерією. Тоді від двох куль врятував шолом, а одна влучила в плече. Зрозумівши, що позиція втрачена, скотився у протитанковий рів, без можливості відійти. Чув голоси окупантів, які наближались і прощався з життям вдруге, бо думав – доб’ють.
Після лікування Микола продовжив службу в Чернівецькому обласному територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки.
- Багатьом людям байдуже до війни, вони не розуміють загрози і того, з чим мають справу хлопці кожного дня знаходячись там. Люди, які сидять по домам мають розуміти завдяки чому і кому вони можуть собі це дозволити. Я там був недовго через поранення, але воно все мені сниться. Що казати про хлопців, які там сидять два роки. Вони морально і фізично виснажені. Потрібно розуміти, що тих людей треба буде ще якось повернути в суспільство, в мене пішло десь пів року на відносну адаптацію, а я був в окопах лише рік.
Як і більшість військових, які переведені в ТЦК та СП через отримані поранення, Миколі доводиться проводити оповіщення, нагадуючи громадянам про військовий обов’язок.
- Вражає, коли дехто каже: «а з ким ми воюємо? це не наша війна». Так давайте всі хлопці складуть зброю і підуть по домівках, якщо війни немає. Поїдьте на фронт, хоча б на третю лінію і побачите з ким ми воюємо, подивитеся на знищені міста, села.
Ми в перший день йшли на війну, щоб такого не було в нас дома і від того сумно, що повертаючись ми чуємо, що люди не знають, для чого і проти кого ми там боремося.

«Я знав, що йду захищати свою землю, свою сім’ю, мав за кого воювати. Рідні підтримали, бо розуміли, якщо не зупинити окупантів там – вони можуть дійти сюди. А тоді вже.. самі розумієте», - каже Василь, нині військовослужбовець ТЦК та СП.
На другий день повномасштабного вторгнення чоловік прийшов до територіального центру комплектування щоб долучитися до Збройних Сил. У складі 10-ї окремої гірсько-штурмової бригади на посаді старшого навідника гранатометного відділення брав участь у численних запеклих боях на різних напрямках.
«2 грудня 2022 року біля населеного пункту Яковлівка отримав поранення лівої кінцівки, також осколки зайшли в черевну порожнину: селезінку, підшлункову», - пригадує Василь.
Після довготривалого лікування та реабілітації військовослужбовець не міг продовжувати службу в бригаді і був переведений в один з відділів Чернівецького районного ТЦК та СП.
Нещодавно захисник отримав нагороду Міністерства оборони України «За поранення».
Дякуємо за мужність! Цінуємо кожного, хто обрав нелегкий шлях воїна!

ВІЙСЬКОВА СЛУЖБА ЗА КОНТРАКТОМ ОСІБ ОФІЦЕРСЬКОГО СКЛАДУ
Можливість самостійно обрати військову частину та посаду, здобути нову військово-облікову спеціальність – це переваги, що надаються при укладанні контракту офіцерам запасу.
Пропонуються вакансії різних спеціальностей в бойових та тилових військових частинах, терміном контракту – від 1 року.
Держава гарантує високе грошове забезпечення (посадовий оклад від 30 тис. грн + премія до 100 тис. грн) та надає змогу успішно будувати кар’єру.
Військовослужбовці отримують щороку грошову допомогу на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення. Щорічно надається оплачувана відпустка терміном від 30 діб.
Соціальний захист включає медичне обслуговування, речове майно, харчування, можливість отримати житло тощо.
За офіцером зберігається робоче місце, де він працював до заключення контракту.
Охочим укласти контракт потрібно звернутися до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, а також телефонувати за номером: 0683278999.
З собою треба мати паспорт, ідентифікаційний код та військово-обліковий документ.

Служба зв'язків з громадськістю Чернівецького обласного ТЦК та СП

Сержант Юрій Вовкун із позивним «Німець» після поранення і тривалого лікування продовжує службу в Чернівецькому районному ТЦК та СП.

В лютому 2022 року без жодних сумнівів залишив роботу в Німеччині і відправився на передову у складі 10 окремої гірсько-штурмової бригади командиром танку.

- Кажуть танкісти міцніші за танки. Та нам прийшлося пройти такі бої, де не витримували ні машини, ні люди.

Численні бої на різних напрямах фронту були запеклими і виснажливими, тривали по 4-5 діб, та попри все, розповідає Юрій, вдавалося успішно бити ворога, завдаючи йому неабияких втрат. Загалом бойових виходів і знищених цілей було стільки, що ніхто й не рахував.

Військовий показує відео влучання у вежу біля Лисичанська, яка мала важливе значення. Пригадує, як опісля його вітали та обіймали побратими, хвалили командири, бо кілька місяців це не вдалося нікому, тоді ж ціль було вражено щойно Юрій прибув на нові позиції.

- Як командир танка, я повинен був вміти все - і відстрілятися за навідника, за механіка-водія керувати машиною та інше, а головне - відповідати за людей і техніку. Екіпаж завжди працював відмінно, злагоджено. Не раз було, що тільки зробили постріли, від’їхали і вже за лічені хвилини в те місце прилітало. Та щастило не завжди - з трьох машин, по кожній були влучання.

На третій машині вдалося зробити лише два бойові виїзди. Юрій пригадує момент, коли 42 тони броні від влучання кинуло й розвернуло. Думав то кінець. Машину довелося покинути і рятувати людей. Отримавши сам контузію, виносив на плечах навідника. В нього була важка травма, втратив око але вижив.

- Під час сильних обстрілів поблизу Бахмута деякі дні нагадували пекло, були втрати. Сам я тоді отримав осколкове поранення, після чого видалили нирку.

Показуючи в телефоні фото з побратимами, Юрій каже, що одного з них вже немає, іншого поранено.

Наслідки контузій і всього пережитого не дають спати щоночі. А вдень, будучи вже військовослужбовцем роти охорони ТЦК, як і інші вояки, під час оповіщення у відповідь на звернення виконати обов’язок нерідко чує від земляків образи. Каже, якби люди в Чернівцях знали що таке війна, то не відносились так до військових.

Що б не ставалося в житті, Юрій має надійну підтримку родини. Нагород за час служби «Німець» не отримував, втім вдячний Богу, що залишився живим.

- Якби міг повернутися в лютий 22-го і знав що чекає? Все одно знову пройшов би цей шлях. Бо треба захищати Батьківщину і наших рідних. Коли згадую очі хлопців з якими служив, і тих, кого вже немає, все, що разом пройшли, хотів би бути лише там, з ними.

Служба зв’язків з громадськістю Чернівецького ОТЦК та СП

"Заради доньки, дружини і своїх рідних насамперед. Я пішов служити щоб вони не знали війни", - каже Валерій Бабинський, солдат роти охорони Чернівецького обласного ТЦК та СП.
Отримавши повістку, чоловік без вагань долучився до лав Збройних Сил, змінивши цивільний фах водія на стрільця.
Після двох місяців служби в ТЦК та СП Валерій був переведений у 8-й окремий гірсько-штурмовий батальйон 10-ї окремої гірсько-штурмової бригади і вирушив на фронт. Був помічником гранатометника, згодом гранатометником. Поблизу Білогорівки двічі отримав поранення. Під час першого осколок потрапив в обличчя. Тоді у наслідок контузії погіршився зір і слух. Через чотири місяці поранений вдруге - осколком в ногу. У зв’язку із станом здоров’я більше не зміг продовжувати службу і був переведений до ТЦК та СП.
Зі слів Валерія, його, як і більшість військових, які повернулися з фронту, вражає ставлення до війни чоловіків, які досі вагаються, а особливо тих, хто уникає служби.
- В нашому підрозділі людей не вистачало, підтримка була потрібна завжди. Кожному воїну було б набагато легше, якби ті хлопці не ховалися від повісток, а приєдналися до нас. Добре, якщо б вони розуміли, що чим більше чоловіків підуть воювати, тим більше шансів завершити швидше війну.
Розповідаючи про життя в окопах, важкі бої, Валерій наче про щось буденне згадує, як врятував з позицій пораненого побратима, ніс на собі близько трьох кілометрів.
- Тоді ж, йдучи лісом в темряві, натрапив на двох наших хлопців. Вони заблукали в лісі, були поранені, але насилу ще могли пересуватися самі. Вивів їх до місця надання медичної допомоги.
Найгірше, що довелося пережити на війні, каже військовий - це втрати побратимів, друзів, з яким починав службу в Сокирянському районному ТЦК та СП.
За успішне виконання бойових завдань солдата Валерія Бабинського відзначено почесним нагрудним знаком Головнокомандувача Збройних Сил України «Золотий хрест».
Валерій згадує, що втриматися у найважчі часи допомагали взаємна підтримка, а також розуміння, що лише завдяки діям військових ворог не наближається до їхніх домівок.
Служба зв’язків з громадськістю Чернівецького обласного ТЦК та СП