Сумні очі виблискують солоними діамантами на заході сонця. Зуби зводить від того, як же до біса прекрасно навкруги: земля цвіте, зеленіє, дихає життям.
А ти?
Світ рухається. Буяє подіями. Синхронізується. Пульсує.
А ти!?
Хаотичні думи рояться в голові, чекають глухої ночі, щоб випустити назовні пронизливе завивання голодних демонів. Боязно опускати повіки, залишатися наодинці зі спогадами. У темній кімнаті минуле кричить ще голосніше.
Не забудь затулити вуха.
#настячь