я б тішилися з людських почуттів ненависті до себе, якби не знав, що це таке, я б жив нормальним життям, якби не ніс відповідальність за не свої дії, я б міг дихати без перебоїв, не задихаючись щоразу, якби не людське життя-буття, наповнене гноєм. цікаво, так, цікаво, але ще й так недосконало, симфонія, що ріже вуха і стикає, силоміць наставляючи на ''правильний'' шлях, та чи обирав я цей шлях? ні, не я, ''ми діти наших батьків'', він моїм не стане, до поки я сам не вирішує чого душа бажає. злість.