Місто твоє викладене бруківкою вулиці
Викраде наше майбутнє у світ сучасніший,
Київ постане форпостом узбіч і юності,
Або постане там, де його поставити,
Очі твої кліпають й ніжно падають
Всі імовірні повіки та їх співдружності
Обличчя твоє і досі мені нагадує,
Що світ прекрасний, лиш люди його спаскудили,
Квіти садили в волосся, ножі – у спини нам,
Може саме від цього усе так склалося,
Люди хотіли спинити і все ж спинили нас,
Чи я брешу, коли ввечері тебе згадую,
Чи я зійшов із думок, чи можливо, зовсім я
Містом розношу плітки й на стовпах оголошення
Знову говорять, що скоро зустріне осінь нас
Й стане приводом знову мене зморозити
Снігом останнім зустрінем зиму й відкинемось
В кріслі тепло від опалення стане звичкою
Я в цьому світі безхатько, що хо’ погрітися
Між твоїм поглядом відстанню в цілі вічності
Звуки останні, слова, розділові й труднощі
Всі ці нікчемні, проте так важливі значення
Бігають часто за мною від сАмої юності
Сильно бажаючи збитим мене побачити
В ніч розквітаючи – зранку темнію відчаєм,
Все пережите як круговерті в Австралії –
Сьогодні палаю й готовий тобі освідчитись,
Завтра ж як щур з корабля від думок тікаю я.
15.05.20
Викраде наше майбутнє у світ сучасніший,
Київ постане форпостом узбіч і юності,
Або постане там, де його поставити,
Очі твої кліпають й ніжно падають
Всі імовірні повіки та їх співдружності
Обличчя твоє і досі мені нагадує,
Що світ прекрасний, лиш люди його спаскудили,
Квіти садили в волосся, ножі – у спини нам,
Може саме від цього усе так склалося,
Люди хотіли спинити і все ж спинили нас,
Чи я брешу, коли ввечері тебе згадую,
Чи я зійшов із думок, чи можливо, зовсім я
Містом розношу плітки й на стовпах оголошення
Знову говорять, що скоро зустріне осінь нас
Й стане приводом знову мене зморозити
Снігом останнім зустрінем зиму й відкинемось
В кріслі тепло від опалення стане звичкою
Я в цьому світі безхатько, що хо’ погрітися
Між твоїм поглядом відстанню в цілі вічності
Звуки останні, слова, розділові й труднощі
Всі ці нікчемні, проте так важливі значення
Бігають часто за мною від сАмої юності
Сильно бажаючи збитим мене побачити
В ніч розквітаючи – зранку темнію відчаєм,
Все пережите як круговерті в Австралії –
Сьогодні палаю й готовий тобі освідчитись,
Завтра ж як щур з корабля від думок тікаю я.
15.05.20