Dnipro Center for Contemporary Culture

​​Друзі, нагадуємо, що ми створили 3D-тур виставкою «Порушники будуть виявлені?» від програми Британської Ради SWAP: UK/UKRAINE.

Якщо ви ще не встигли переглянути проєкти резидентів, переходьте за посиланням. Радимо не витрачати час дарма! ⚡️

​​Через карантин відвідати виставку «Порушники будуть виявлені?» змогли не усі бажаючі. Тому ми вирішили створити 3D-екскурсію. Якщо маєте VR-окуляри або гіроскоп, ви навіть зможете прогулятися Центром сучасної культури та Галереєю Артсвіт.

Запрошуємо переглянути проєкти та дослідження резидентів програми British Council Ukraine SWAP:UK/UKRAINE.

Посилання тут.

Віртуальний тур створено 360deg.pro (Oleksandr Hants та Sauliak Oleksii)

​​Закінчуємо розповідати про виставку Порушники будуть виявлені?— виставка резиденцій SWAP: UK/Ukraine мультимедійною інсталяцією лондонської мисткині Лореаль Приштай «Невпинний метроном».

Використовуючи культурні мотиви або «граючи» ними — наративно чи декоративно – Приштай перетворює вже знайомі простори на мізансцени, що акцентують зв’язки між фізичним середовищем і внутрішніми станами з минулого й теперішнього. Вона виражає ці ідеї через фотографію, медіа, інсталяцію.

В Ізоляції рука є анонімним персонажем – стає або «працюючим», або «творчим» оповідачем. «Робоча рука» — це персонаж, який має завдання будування, конструювання або складання нашого щоденного середовища, тоді як «творча рука» створює, винаходить та виготовляє, прикрашаючи наше повсякденне середовище, часто як форма внутрішнього або емоційного вираження. Вони дуже різні, але є спільне — здатність привносити безпеку чи комфорт об'єктивно або суб'єктивно.

«Невпинний метроном» – це кадри, знайдені в архівах львівського Центру міської історії. У той час як відео ізольованих рук повторюється, інструментальні звуки та домашні балачки відлунюють кожну дію. Повторюваність рук стає звичною, передбачуваною та гіпнотизуючою в статиці непередбачуваного, загрозливого шуму, безпосередньо передаючи здатність рук не тільки наводити порядок в хаотичному середовищі, але і вказуючи на їхню позачасову присутність у всіх складових життя – привнесення ритму та динаміки у все минуле, теперішнє і майбутнє.

Лореаль перебувала на резиденції у Львові в Центрі міської історії.

Переглянути проєкт можна тут.

Фото: Stage reporting agency

​​«Якщо ви побачите щось підозріле» — проєкт Євгена Нікіфорова, представлений в рамках виставки «Порушники будуть виявлені?».

Євген Нікіфоров — митець, який живе і працює в Києві. Перебував на резиденції у Hospitalfield House та Glasgow Sculpture Studios. Головною ідеєю його фотографічної практики є спроба фіксації сутності місця у стані трансформацій під впливом економічних, соціальних і природних сил. Ключовий предмет досліджень Нікіфорова — міський простір як головне «поле бою» ідеологічних зіткнень, місто як «карта» невидимих напружень у суспільстві.

У своїй роботі за мотивами перебування в резиденції автор звертається до поняття публічного простору у Великобританії, його реальних фізичних та уявних символічних кордонів. Візуальний образ, що його Євген бере за основу роботи — впізнавані захоплюючі краєвиди Шотландії. Принади природи на перший погляд видаються відкритими, «дикими» і безкраїми. Але насправді вони є частиною приватної власності та «світу без приватності» (privacy-free world), та знаходяться під постійним наглядом систем безпеки CCTV. А надто люди, які споглядають ці пейзажі. За таких умов сумнівним видається «чистий» досвід єднання людини з природою, оспіваний в європейській культурі починаючи з доби романтизму, а нині — в риториці індустрії туризму.

На виставці Євген пропонує глядачам розділити обумовленість глядацького досвіду під постійним спостереженням і у стані запису звуків та зображень — стан, який є буденністю для громадян Сполученого Королівства, країни з найбільшою в світі кількістю камер стеження на душу населення.

Фото: Stage reporting agency

​​В рамках виставки Порушники будуть виявлені?— виставка резиденцій SWAP: UK/Ukraine було представлено проєкт Кетрін Лозінг «Портрет села».

Кетрін Лозінг — лондонська фотографиня й режисерка. Використовуючи предмети й студійну фотографію, вона будує концепти, наративи й відтворює спогади в спеціально створених середовищах. Перебувала на резиденції в Музеї сучасного мистецтва Одеси.

Кетрін подала заявку на участь у резиденції, бо її дідусь народився в селі, що за 80 км від Одеси. Її родина була частиною громади так званих причорноморських німців. У 1700-х роках на запрошення Катерини Великої тисячі німців оселилися у цьому регіоні. Селяни-фермери отримали землі та свободу від релігійних переслідувань в обмін на їхні сільськогосподарські навички. Її родина проживала у двох селах, які вона знала як Neu-Glückstal (Долина нового щастя) і Hoffnungstal (Долина надій), але зараз вони називаються Цибулівка і Цебрикове. Життя було нелегким. Ці села спіткали великі жахи та потрясіння: епідемії, голод, падіння царського режиму, прихід до влади більшовиків, вторгнення нацистів, вбивства, сталінський соціалізм, масові репресії та народження нової країни – України.

Особливо складно було під час Другої світової війни. Села захопили нацисти. Вони вбили місцеву єврейську родину. Юнаків мобілізували та відправили воювати по всій Європі. Німців, що залишилися, евакуювали та переселили. Радянська влада схопила прадіда та прабабцю Кетрін та вивезла їх у табір примусової праці в Таджикистані. Ніхто з її родини більше ніколи не повертався у ці села з того часу, як її дідусь був мобілізований нацистами, а його сім'я була захоплена Радянським Союзом у 1942 році. Кетрін перша.

Проєкт «Портрет села» складається із короткометражного фільму та фото. У відеороботі Кетрін розповідає історію Цибулівки, яка переплітається із її власною. А в фотографіях фіксує об’єкти, які так чи інакше репрезентують минуле двох сіл, трагічні події, що тут відбувалися, та зв'язок Кетрін із цими місцями: фата, апельсини, квіти, пістолет, банка від салату-асорті.

«Я не одразу звернула увагу, що на етикетці банки, в яку я назбирала землю, зазначено Salatmix («Салат-асорті»). Цікаво, як ця назва відображає моє британське, німецьке, скандинавське та єврейське ДНК».

Фото: Stage reporting agency

​​На карантині ми зовсім не сумуємо, навіть встигли створити сторінку в Instagram. Долучайтеся, щоб бачити більше візуального контенту DCCC.

Шукайте @dniproccc або переходьте за посиланням https://cutt.ly/RtNgvKK ⚡️

​​Просторова інсталяція Тараса Ковача «Без назви» в рамках виставки «Порушники будуть виявлені?».

Тарас Ковач — митець, який мешкає та працює у Києві. Займається графічним мистецтвом, є автором об’єктів та інсталяцій. Як художника його цікавить тема повсякденності та урбаністичного ландшафту.

У проєкті «Без назви» художник продовжує вивчати урбаністичне середовище та звертається до теми неочевидного насильства і перманентного стану тривоги, рефлексує на прояви прихованої агресії у міському просторі. Звертаючись до теми приватної власності, способів її захисту та контролю, митець взяв за основу форми агресивних металевих огорож і решіток, які присутні у сучасному ландшафті міста. Ці форми також відсилають до феномену так званої «захисної архітектури», що може перешкоджати доступу мешканців міста до колишніх публічних місць та територій загального користування.

Бронзові об'єкти відсилають до естетики вуличної холодної зброї — кастетів, які можуть використовуватися як для самозахисту, так і для нападу. Затиснутий у долоні кастет стає частиною тіла. Об’єкти набувають амбівалентної форми та апелюють до тілесного досвіду.

Перебував на резиденції в Шотландії в мистецьких інституціях: Scottish Sculpture Workshop та Dundee Contemporary Arts centre.