𓈒 ๋◌ 𝚜𝚎𝚊 𝚘𝚏 𝚝𝚎𝚊𝚛𝚜 𝇄 𝇃


Channel's geo and language: not specified, not specified
Category: not specified


⋄ зона комфорту.
⋄ вірші сповнені болю та щастя, пронизані емоціями з початку й до кінця.
⋄ блог : @youucaat
⋄ анонімка: https://tellonym.me/mminsuu

Related channels

Channel's geo and language
not specified, not specified
Category
not specified
Statistics
Posts filter


омана твоя як вуаль,
і та нахлинула на мене,
чи ти накинула її, чи одягла мені сміливо.
і не скидала тую я, чи може так було потрібно?
в оману твою я ввійшла, і там була, й будý щаслива.

і зорі твої ще в очах я пам'ятаю як зі вчора.
дивлюся вниз, а бачу зорепад.
для інших це було б казково.
і в когось там брудна земля, і мокро, дощ, а ще відлига.
у мене ж все ще зорепад, мій рідний та такий красивий.

і потемніло у очах, чи рідко те зі мной буває?
а поруч де?тебе нема, а сум без тебе нахлинає.
і скільки часу ще тут дам, чи вже підеш з світанком знову?
о, мій любий зорепад, кохаю відчайдушно душу твою.


можливо ми зустрілися занадто рано.
можливо у нас ще є той шанс.
в важкий для нас обох час, ти простягала руки.
а я не вміла їх тримати, жах.
ми їх переламали один одному.
а, що було б як би не ти?
а чи змогли, якби було пізніше.
чи було б з нас простого "ми".

і ти подобаєшся мені досі.
і цього сказати знов не зможу я.
чи відчуваєш ти той протяг, на якому досі.
чому ти з нього не пішла?
а що було б, якби усе пізніше.
чи тоді сподобалась мені.
чи марила тобою знов у сні я.
а може буде ще з нас "ми"?

і я не знаю у що вірити.
і не знаю чи змінитись може щось.
а чи потрібно взагалі все це?
чи все ще буде там "любов".

сказали ще давно: "забудьмо".
а я відчуваю як запахла кров.
але мовчу, і ти мовчиш, і все ще.
і тишою налилась знов.
і те мовчання вже на зовсім.
й гучним таким не було ще воно.
і я кажу: "уже забула".
а підсвідомість дає сон.

і сон той нагадав минуле.
яке й до того знала я.
та й знову маю я забути.
не напишу ж тобі: "кохаю", та?
і як правду навіть я дізнаюсь.
було.
те саме буде, як здавна.
чи вірю я у "ми" й те "буде."
не знаю ким їй була я.


"і ти подобаєшся досі, проте сказати я не в змозі."


а я так люблю, коли мені ти пишеш.
коли ім'я твоє, не інше, бачу цей екран.
і знову те ім'я у моїх віршах.
хоча, не дивно чути "ідеал".

і знову те ім'я мене не лишить.
я запам'ятаю, воно зі мною мов капкан.
і як ще скажуть, чи воно тебе колишить?
а що казати як зірвався план.

і пройшов той час, коли кохати мала.
і сузір'я показало нам те шоу.
і як разом так гучно ми сміялись.
а вже забули все, й який той сон.

а я тоді і справді вже зірвалась.
і чи шкодую з тим я?та дарма.
я вже не хочу відчувати того зараз.
з ним вже точно не відчую того я.

та хочу нове те кохання.
і іншим збрешу, що не хочу я.
і всі для мене без зізнання най йдуть до чорта.
не хочу я їх почуття.

а я чекаю того самого, ще мого.
коли ім'я його кохала я.
коли назвала вперше своїм.
а зараз, пам'ятаю як здавна.

і час пройшов, й його немає.
а чи буде?навряд, уже не вірю в нього я.
він для мене як омріяний дарунок.
та лиш святою тут не була я.

і не отримаю дарунку.
і навіть вітань уже я не жада.
побачити хоча б на краплю того слова.
яке колись він дав іще здавна.

і день за днем, і що там з того.
і де кохання?а де він? де я?
і вже скажу "я й не кохала того".
а інші скажуть "це була б брехня".


кохай мене як те сузір'я з наших сновидінь.


і він кохав її, і було того мало.
і квіти ті чудні, і чай, а може й кава.
і книги дарував, і часто ще гуляли.
і все як та хотіла, та того було мало.

ті сторінки даремні, і там нема кохання.
і все, що там писали, даремна часу трата.
і той роман любила, і продовженню тут бути.
чи чуєш ти мене, що хочу я здобути.

я відчувала все, про що мовчиш ти здавна.
чи відчуваєш ти до себе те кохання?

а чи була там правда?
чи щось правдивим там було?
чи даремний біль той, втрата.
що там далі здійняло.
навіщо починали, як кінець так швидко.
навіщо так закінчили не дізнавшись?гидко.

"а я кохала, справді"
не вірю вже у все це.
і я писала двічі, що кохаю сильно.
і скільки сторінок зіпсованих, написаних тобою.
тоді були прекрасними, а зараз вже не гоять.

і це кінець?
і закінченню тут бути.
чи все було дарма?
не скажу, не відчути.
але кохання тут було.
не збрешем я надіюсь.
але підем за ним.
і буде там й надія.


а вона мені вже рідна, вона і є той ідеал.
у ній душа моя – стабільно.
і голос всюди, мов капкан.
а вона і є та рідна.
і очі тії ще живі.
і та краса, вона не дивна.
вона прекрасна, вір мені.

вона завжди залишиться рідньою.
і її очі часточка душі.
і ще колись там прошепочуть.
як я кохала ту вночі.

і очі тії все ще рідні.
і кохала тую я за них.
і з сльозами на очах благала.
покохай мене з усіх.
і скільки б ще не обирала.
всі інші – різне, не таке.
і скільки б ще я не казала.
душа, вона, і очі ті..

у ній усе для мене рідне.
і голос той згадаю я.
можливо трішки і занадто.
та відчуваю, що права.


і я напевно вже так не скажу.
не скажу "кохаю".
і не скажу "бувай".
тебе ще досі я відчуваю.
як той ранковий, вчорашній туман.

а я не скажу "облиш" й "залишися".
не скажу я більше "мене забувай".
я більше не хочу тобі знову снитись.
я більше не хочу казать " прощавай".

а мене напевно уже і не буде.
не буде у снах, як і тебе в майбутті.
напевно уже і скоро забуду.
забуду кохання, хоч воно навкруги.

і більше не треба, і більше не буде.
і більш не почую "мене відчувай".
душею моєю більше не будеш.
і промайне наша "вічність" яка мов той гай.

він же просторий, і він нескінченний.
він був лиш наш, пам'ятаю віки.
тільки от у ньому нам залишитись.
доля не дозволить такого мені.

а тобі все одно, а тобі й так і було.
а у тебе вже інша, а у іншої ти.
і інша тебе нового відчула.
чого ти не дав відчути мені.

а у іншої море, яке лиш ми так кохали.
інша й не знає, що таке гай.
інша дізналась як то "кохають".
інша не чує твого "прощавай".

а я їй не заздрю.
а я й не повинна.
а що тут такого, як кохають вони.
і насправді це і не дивно.
що це відчуття лише у мені.

і тепер не пізнаю я того "кохання".
і більш не пізнаю такого як він.
тепер я кохаю її, і зізнання.
воно так важливе від неї мені.

і вже я і справді такого не скажу.
вже точно не скажу "кохаю", "бувай".
йому уже точно такого не буде.
буде лиш їй, і без його "прощавай".

і для мене це дивно, що її покохала.
і дивно для мене, що вона, а не він.
і вона не туман, і вона ним не буде.
і морем моїм не бути тут їй.

вона немов гори, неозорі, чудесні.
це порівняння лиш буде у ній.
і як же було нам прекрасно, і чесно?
немов у тих горах, що в коханні моїм.


нова закоханість без того туману.


♡ ⏝♡ ⏝ ♡ ° 25.10 ° ♡ ⏝♡ ⏝♡

꙳⋆ᯭ а це означає, що у котусика якого я так обожнюю день народження. ٬٬ ࣪𓏲࣪

саме він дарує мені тепло та комфорт у душі. stray kids витягнули мене з реалій і дарували емоції, та й досі дарують щастя, мої кохасики. як то кажуть "stray kids приходять, коли ви найбільше їх потребуєте". цього котусика я потребуватиму завжди.

я щасливий, що я познайомився з цією групою, і дізнаюсь з кожним днем більше про усіх, і про нього звичайно ж теж. переглядаючи відео з концертів, фото і влоги ліно – це додає мені настрою. він навіть не знає про моє існування, але він є частинкою комфорту для мене.

сподіваюсь, що сьогоднішній день буде прекрасним для цього сонечка, всього найкращого йому.^^


‎-ˋˏ * happy bday bestie ⋆ Ꮺ ָ࣪ ۰


а я згадую тебе ночами.
так замінить ніхто й не зміг.
скільки ж плакала, кричала.
на жаль ніхто не допоміг.
і як з людиною зрівняти.
можливо схожість і знайдеш.
та та душа мене тримала.
і біль у ній мій оберіг.
і знову бачу, що це сталось.
немов лиш вчора, ще зрання.
остання крапля крові малась.
та це не дало пізнання.
і бачу я як їй погано.
і боляче стає мені.
невже це знову мало статись?
я вже не витримаю.
ні.
її вже точно не заміниш.
нову таку ти не знайдеш.
вона душа моя довічно.
і сліз за неї не приймеш.
і дим в легенях знову маю.
чи допоможе він мені?
криваві сльози ще стираю.
та що це дасть, вона в мені.
чи то душа так розриває.
чи то частинки вже нема.
його давно ще пам'ятаю.
як гляну в небо там зрання.


мої руки не у крові, мої руки у віршах.
кожна краплинка - сльози.
тону я у сторінках.
кожне відчуття - блаженство.
а ти в ньому ідеал.
скільки казати безчинство.
кричиш мені - прощавай.

насправді вже як відчувши.
скажу точно, авжеш.
не вагаючись з цим уже правда,
просто від мене підеш?
а я відчуватиму погляд.
ззаду чи спереду, все ж.
я кохатиму всю твою постать.
просто відчувши ти йдеш.

а я так хотіла відчути.
обійми твої, що крадеш.
для інших вони як та доля.
а мені як дарунок з питанням.
приймеш ти чи не приймеш?
можливо була і десь доля.
та мрія, що побачу тебе.
що відчую усе це я знову.
що від мене ти не підеш.

ми старанно розходились з болі.
а доля зустрічала вкотре.
чи відчуваєш ти ті проколи?
запитання повстане.
авжеш?
серце твоє прокололо.
від нього вся кров і була.
але мої руки все ще не в крові.
відповідь з нами злягла.

12 last posts shown.

74

subscribers
Channel statistics