Володимир Гірняк


Channel's geo and language: not specified, not specified
Category: not specified


Ділюся важливим

Related channels

Channel's geo and language
not specified, not specified
Category
not specified
Statistics
Posts filter




Сьогодні дуже малоприємний ювілей в історії Львова. Рівно 10 років тому, 26 березня 2014 року, мер міста Андрій Садовий "програв війну".

Нагадаю, після вторгнення окупантів у Крим він заявив буквально: "Правда є такою, що ми зазнали нищівного удару по своїх чисельних ілюзіях, що ми зазнали вторгнення і програли війну... Давайте не вдаватися в ілюзії та самозаспокоєння - це поразка..."

Нижче - лінк на відео із заявою Садового, для тих, хто не знав, або призабув.

Сказано це було в той час, коли тисячі українців ставали до лав добровольчих загонів, бо були готові до боротьби і не готові програвати війну. Як неготові її програвати і мільйони українців через 10 років по тому, як її особисто програв Садовий.

Будемо називати речі своїми іменами. Заява мера Львова була демотивуючою і просто ганебною. Повтори він ці слова сьогодні - очевидно наші спецслужби мали би свіжу роботу, цікавлячись звідки у голови українського міста така неукраїнська позиція.

Але Бог із Садовим. Нехай його позиція залишається на його совісті. На щастя, переважна більшість українців не розділяли його капітулянства тоді і не розділяють нині.


Сьогоднішні атаки вкотре продемонстрували, що маємо справу не з ворогами-воїнами, а з істотами, яких важко назвати людьми.

Болотяні таргани знову використали свою бандитську тактику: бити по цивільному об'єкту, а потім - по рятувальниках. Так було недавно в Одесі. Так було сьогодні на Львівщині.

... А світ далі думає, якою зброєю нам допомогти і хоче вирішувати замість нас, як нам можна чи не можна знищувати нелюдей.

Хоча розуміння мало би прийти вже давно: тарганів треба витравлювати будь-якими можливими засобами і способами, бо вони будуть плодитися і засмерджувати все довкола!


Червоноград переіменують у Шептицький!

Таке рішення ухвалив підкомітет ВРУ з питань адміністративно-територіального устрою України та місцевого самоврядування.

Митрополит Андрей мав безпосередній стосунок до міста. Саме тут, у василіанському монастирі, 1892 року він склав вічні обіти і звідси фактично розпочав свій величний шлях.

Знаю, що у Червонограді були різні думки щодо перейменування міста, включно з думками щодо доцільності такого кроку. Але, сподіваюся, що нікому не прийде в голову інспірувати протести проти перейменування. Як нікому, на щастя, не приходить в голову оспорювати велич і значущість постаті Владики Андрея.


Спробую заспокоїти песимістів-"усепропальників". Ситуація з озброєнням України все ще складна, але новини останніх днів виглядають доволі обнадійливо. І головне - реально!

Отож, просто перелічу новини останніх днів.

1. Сьогодні відкрилося чергове засідання "Рамштайну". Традиційно очікуємо добрих результатів.

2. Рада міністрів закордонних справ ЄС схвалила €5 мільярдів на військову підтримку України.

3. 26 березня Польща і Німеччина запустять «коаліцію бронетехніки» для потреб ЗСУ. Участь у коаліції погодилися брати й інші державии, зокрема Велика Британія, Швеція та Італія.

4. Бельгія надасть пакет додаткової військової допомоги Україні на суму 412 мільйонів євро. Країна планує закупівлю розвідувальних безпілотників і надасть близько 300 німецьких броньованих машин Lynx, а також артилерійські боєприпаси

5. Європейський Союз підготував пропозиції, згідно з якими Україна почне отримувати прибутки від заморожених російських активів вже у липні.

За даними Bloomberg, пропозиції передбачають податок на прибуток від заморожених резервів з метою використання близько 3 мільярдів євро на рік для фінансування поставок зброї в Україну та розвитку нашої оборонної промисловості.

Дивимося вперед з оптимізмом!


«У світі було б набагато менше зла, якби всі, хто має владу, розуміли, що в їхніх руках прекрасний спосіб служити іншим людям», - настановляв Блаженнійший Любомир Гузар.

Сьогоді у Львові, на вул. Лисенка, вшановуючи пам'ять великого українця, освятили його меморіальну дошку. Символічно, що її розмістили на стіні Храму свв. безсрібників і чудотворців Косми і Дамʼяна. Саме тут Блаженнійший Любомир отримав хрещення і миропомазання.

Все своє життя він віддано служив людям, сіяв поміж них зерно правди, любові, милосердя та гідності.

Настанови Любомира Гузара – це дороговказ, керуватись яким повинен кожен з нас. А Львів буде завжди гордитись своїм духовним генієм.


На Волині маємо нового члена команди "Громадянської позиції". Справу трагічно загиблого Максима Клим'юка продовжить його дружина Наталія Клим'юк. Вже незабаром вона очолить обласну організацію.

Сьогодні у Володимирі зустрілись із частиною людей, з якими вже не перший рік робимо спільні справи. Наразі більшість тем, зрозуміло, стосуються війни. Однак, про виклики для держави після нашої перемоги теж не забуваємо.

Разом зробимо багато корисного.


Талановиті люди - талановиті в усьому. Ця закономірність - про по-справжньому українського мера Львова, українського урядовця, і, звичайно, українського поета Василя Куйбіду.

Сьогодні він презентував свою збірку "Мерехтіння".

Декламацію Василь Степанович переривав на спогади про формування Львова як фактора, становлення української політики та закулісними історіями з життя управлінця, котрий вболіває за свою державу.


👌На Московії склалася гарна традиція. Як тільки Путін дарує комусь ікону, як у того починається повний... негаразд.

Так, після одарювання образом командування ВМФ один за одним пішли на дно кілька кораблів. Тому, коли у лютому "Міль" подарувала ікону Спаса повітряно-космічним силам, їм логічно було чекати біди.

І вона не забарилася. Ще не дійшло до завершення 12 березня, а на болотах вже нині мають: збитий Су-27, падіння Іл-76, розбиту безпілотниками Бєлгородську адміністрацію, приліт по ТЕС у Петербурзі, бавовну і яскраві пожежі на нафтопереробних заводах і нафтобазах в Орлі, у Московській, Нижегородській, Воронежській, Курській, Тульській та Бєлгородській областях.

Щось путінський Спас зовсім не справується. А Московія дедалі чіткіше відчуває запах геєни вогненної!🫣😝


Читаю дві новини, котрі з'явилися на сайті Львівської міської ради протягом двох минулих днів.

Перша: "Сьогодні, 9 березня, у Львові відзначили 210-ту річницю від дня народження Тараса Шевченка. Від громади міста до заходу долучився перший заступник міського голови Львова Андрій Москаленко".

Друга: "Сьогодні, на будинку №137, на вул. Личаківській, відкрили інформаційну таблицю присвячену Вітольду Шолґіню – видатному польському архітектору, письменнику і мемуаристу, який народився і виріс у Львові... На відкритті були присутні Генеральний Консул Республіки Польща у Львові Еліза Дзвонкєвіч, мер Львова Андрій Садовий..."

Нічого не маю проти вшанування, в тім числі мером, пам'яті Вітольда Шольгіні, 101-ша річниця з дня народження якого доводиться на 11 березня. До останнього подиху цей поет і художник прославляв у Польщі місто свого дитинства.

Але, певно, не одному мені здається, що голова українського міста, перш за все, не мав би ігнорувати річницю національного поета і художника.

Ніхто не забороняє пану Садовому мати свої ціннісні та ідеологічні пріоритети. Ніхто не змушує його шанувати особу Тараса Шевченка. Як приватна особа він може тримати у себе вдома хоч бюст Пілсудського, хоч барельєф Сєнкевича.

Але як представник громади має передовсім демонструвати її волю, а не делегувати вшанування пам'яті Кобзаря своєму заступнику, зосередившись в Шевченківські дні на польському дискурсі.


Глава УГКЦ Блаженніший Святослав порадив піти до сповіді усім скептикам, котрі не вірять в Перемогу України.

Не знаю, що там в оригіналі мав собі на увазі Папа Римський, а от Папа Львівський мав би точно висповідатися.

Цього березня якраз минає 10 років, як Садовий заявив, що "ми програли війну". Незабаром розпочинається великий піст, то меру Львова дуже би пасувало прийти розкаятися не на камери.


"Ми не лукавили з тобою,

Ми просто йшли, у нас нема

Зерна неправди за собою".

З днем народження, Кобзарю!


Мер Львова черговий раз наробив собі встиду і ганьби.

Після того, як Володимир В'ятрович звернув увагу на банальне незнання історії працівниками мерії, які вирішили пропіаритися на імені Романа Шухевича, із невігластва Садового регочуть навіть першокурсники істфаку.

Розумію, що ахінею в табличці про музей Шухевича писав не сам мер, а хтось з його підлеглих. Але від того ситуація не виглядає менш паскудною.

Також розумію, що Садовий не може допустити, аби в Ратуші був хтось мудріший за нього. Але з таким підходом там скоро одні неуки залишаться.

Але головне, розумію, що Садовий має всі підстави недолюблювати легендарного Генерала. Роман Шухевич до останнього подиху боровся і вірив у перемогу. Андрій Садовий ганебно оголосив, що Україна програла війну ще у березні 2014-го.

Тож звідси може бути екзистенційний страх Садового перед сильною особистістю. Адже, очевидно, що був би Генерал живий, то за зрадницькі настрої точно не погладив би по голові львівського мера. Якщо не сказати жорсткіше.


5 березня 1950 року у Білогорщі дав свій останній бій генерал Роман Шухевич.

Події першого дня цього року, коли вороги атакували музей командувача УПА, засвідчили, що Легендарний Воїн продовжує жити у їхніх страхах.

Як вічно будуть жити у нічних жахах московської нечисті, сотні тисяч сучасних українських Героїв, котрі виполюють планету від болотяного бур'яну.

Вічна слава усім, хто боронив і боронить Україну!

Пане Генерале! Ваша свята справа не померла!


91 рік тому у Львові народився Блаженніший Любомир Гузар. Моєму поколінню пощастило жити в один час з цією великою Людиною, чути Його живу мову, прислухатися до Його мудрих слів.

Згадуючи сьогодні багаторічного главу УГКЦ, розумієш, як важливо, коли в нації є такі духівники і провідники.

Нам усім у сьогоднішній нелегкий час бракує нових слів Блаженнішого і натхнення, яке він щедро дарував українцям. Але його настанови продовжують жити у книгах, які, на щастя, видають в Україні.

Тому раджу кожному найкращий спосіб для вшанування світлої пам'яті кардинала Гузара: підіть у книгарню і придбайте книгу з його мудрими висловами і роздумами. Вони вартують, аби їх перечитувати, до них прислухатися, їм слідувати.


Два роки повномасштабного вторгнення - це час усвідомлення себе великою, сильною і відважною нацією. Нацією, яка вкотре відроджується на крові, сльозах, самопожертві та безпрецедентному героїзмі.

Вічна пам'ять полеглим у боротьбі зі скаженим ворогом!

Сили і витримки усім українцям на нелегкому шляху до неминучої Перемоги!

Слава Україні!


Легенди відходять у Вічність, залишаючи нам приклад самопожертви і нонконформізму.

Після важкої хвороби перестало битися серце Степана Хмари, одного з тих, хто уособлював здобуття Україною нашої новітньої Незалежності.

Завжди непримиренний, часами гострий і колючий, вічний повстанець і вічний революціонер, він міг викликати захоплення чи ненависть, але ніколи байдужість.

Степан Хмара - один із найяскравіших політиків і громадських діячів сучасної України. Неймовірно яскрава особистість, яких нам сьогодні так бракує.

Спочивайте з Богом, Степане Ільковичу! Вічна Вам пам'ять!


Пам'ятаємо! Спочивайте з Богом і захищайте Україну й нас своїми крилами! А ми мусимо бути гідними вашого Подвигу!


Довіра українців до телемарафону "Єдині новини" продовжує невпинно падати.

Як свідчать результати опитування, проведеного КМІС,
у грудні 2023 року 43% довіряли телемарафону , не довіряли – 38%. А вже на початок лютого 2024 року частка тих, хто довіряє, знизилася до 36%. Натомість до 47% зросла частка тих, хто не довіряє.

Звідси вкотре виникає логічне запитання: якого дідька витрачати бюджетні гроші на те, що себе не виправдовує? Може, ті, хто лобіює цей проєкт нарешті зрозуміють, що він вже давно перестав приносити користь суспільству, а незабаром почне шкодити вже його ідеологам та ініціаторам.


Цікаво було б колись дізнатися, що було на борту знищеного нашими дронами великого десантного корабля "Цезарь Куников". Адже успіх нашої зброї може виявитися навіть більшим, ніж ми очікували.

Насправді, "Цезарь Куников" - це ціле підприємство, машина для вбивств. Саме цей корабель був флагманом групи російських кораблів під час нападу на Грузію у 2008 році, а з 2015-го - поставляв зброю в Сирію.

Про потужність корабля можна судити хоча б із фото завантаження на нього танків, з гордістю розміщеного на московських ресурсах.

Але це вже в минулому. Цієї ночі "Цезарь Куников" став черговим меморіальним експонатом на кладовищі кораблів, яке виникло біля берегів українського Криму.

20 last posts shown.

204

subscribers
Channel statistics