Спробую без зайвих слів і пафосних промов.
Любі мої діти!
Я знаю вас багато серед моїх підписників і мені хотілося б сьогодні обійняти вас і запевнити що все буде добре, але цей світ такий мінливий. Я читаю ваші листи, і відчуваю всі ті переживання якими ви ділитеся зі мною, по суті не знайомою людиною, і часом мені буває сумно від зізнань що вас ніхто не розуміє.
Так, іноді дорослі забувають про те, що ми діти і знецінюють наші переживання які для них здаються несуттєвими, хоча для нас - це справжня трагедія, бо дитячі серця ще не встигли обрости захисним шаром з апатії та байдужості. Не ображайтесь на дорослих. Їх теж колись хтось не зрозумів. Тому вони такі.
А ви не будьте такими🙂
Хтось має розірвати це замкнуте коло і змінити світ. Радійте, плачте, відчувайте, дурійте, шукайте таких як ви. Нас багато. Озирніться навколо і ви побачите, що ви не самі. Живіть життя. І памятайте, що кожен досвід робить нас сильнішими, але не давайте нікому зруйнувати нашу здатність любити.
Обімаю🙏
Ваша тьотя Катя