і будуть люди в білих комбінезонах
і буде ліс тривожно хитатись під німим виттям вітру
і будуть хрести важко впиратись у землю
і будуть копачі могил
не вірячи власним очам
шукати братів та сестер своїх
розпорювати ґрунти
щоб впізнати кожну та кожного
а потім спустошено падати коло землі свіжоскопаної
проклинати світ що хитається під ногами
та молитися
нехай воздасться їм за гріхи їхні
але бог вже давно не чує нічиїх молитов
тільки обертає планету як дзиґу
несуться ріки втомлені по степовій шкірі
народжується хтось
помирає хтось
повторюється все без кінця й початку