Історичні та героїчні бої «Азову»
(Частина друга)
Після успішного звільнення Маріуполя у червні 2014 року, Азов продовжив захищати місто та приазовський напрямок. Однією з найважливіших та найзапекліших операцій стала Широкинська операція, яка мала критичне значення для утримання міста.
План та проведення операції
10 лютого 2015 року полк «Азов» за підтримки інших підрозділів ЗСУ розпочав наступальну операцію. Метою було відсунути лінію фронту, взяти під контроль Широкине та інші навколишні населені пункти і забезпечити надійну буферну зону для Маріуполя. Сили «Азову» вели три напрямки атаки на такі населені пункти: Широкине, Павлопіль та Комінтернове.
На момент початку наступу 10 лютого в Азові все йшло за планом: до 10-ї ранку підрозділ зайняв ключові позиції. У Павлопіль заходили перша рота полку «Азов» під командуванням Редіса та азовська розвідка, також вони мали отримати підтримку у вигляді трьох танків Збройних сил України, проте в останні години перед наступом техніку давати відмовилися. Але втім Азовці вирішили заходити у Павлопіль, третя рота під командуванням Гала тоді заходила у Комінтернове, а друга під командуванням Кірта – у Широкине. Відбувалась досить серйозна сутичка – з ворожими танками, з артилерією, але селища все-таки зачистили та успішно в них укріпилися.
14 лютого – день масованої атаки на позиції, який приніс Азову трагічні втрати.
Наступ на наші сили почався о 6-й ранку із Саханського перехрестя. Основна маса штурмовиків йшла за посадкою, бронегрупа чекала на прихід піхоти. Всі точки сепаратистів було дуже погано видно з командного пункту на «Маяку». Противник протягом перших годин бою зайняв домівки на початку вулиці Логозинського. За словами Черкаса, перевага у важкій техніці з боку сепаратистів давалась взнаки, і завдяки цьому вони змогли поглибитись практично в центральні вулиці Широкиного
Сили обох сторін 14 лютого перехрестились у самому селі. Працювати будь-якою зброєю було важко, бо по одній вулиці йшли наші бійці, з паралельної вулиці – сили противника. Протистояння відбувалося в контакті до 30 метрів. Все ж, противник, побачивши як успішно бійці Азову знищують їх техніку і не може взяти висоту, на якій розміщувались наші основні сили, закріпився на перших двох вулицях. Там всюди були бліндажі та укріплення, в стратегічному плані наші війська мали перевагу.
На п’ятий день проведення операції (15 лютого) у її хід втрутилися так звані «мирні Мінські перемовини». Через які почалися ротації і Азов вивів звідти частину другої роти та частково третю, але можна з упевненістю сказати, що станом на 18-19 лютого, підписане на днях Мінське перемир’я на ситуацію у Широкиному не поширювалося. Азов же продовжив міцно тримати оборону та укріплявся в Широкино.
𝚗𝚎𝚠 𝚝𝚛𝚊𝚍𝚒𝚝𝚒𝚘𝚗
(Частина друга)
Після успішного звільнення Маріуполя у червні 2014 року, Азов продовжив захищати місто та приазовський напрямок. Однією з найважливіших та найзапекліших операцій стала Широкинська операція, яка мала критичне значення для утримання міста.
План та проведення операції
10 лютого 2015 року полк «Азов» за підтримки інших підрозділів ЗСУ розпочав наступальну операцію. Метою було відсунути лінію фронту, взяти під контроль Широкине та інші навколишні населені пункти і забезпечити надійну буферну зону для Маріуполя. Сили «Азову» вели три напрямки атаки на такі населені пункти: Широкине, Павлопіль та Комінтернове.
На момент початку наступу 10 лютого в Азові все йшло за планом: до 10-ї ранку підрозділ зайняв ключові позиції. У Павлопіль заходили перша рота полку «Азов» під командуванням Редіса та азовська розвідка, також вони мали отримати підтримку у вигляді трьох танків Збройних сил України, проте в останні години перед наступом техніку давати відмовилися. Але втім Азовці вирішили заходити у Павлопіль, третя рота під командуванням Гала тоді заходила у Комінтернове, а друга під командуванням Кірта – у Широкине. Відбувалась досить серйозна сутичка – з ворожими танками, з артилерією, але селища все-таки зачистили та успішно в них укріпилися.
14 лютого – день масованої атаки на позиції, який приніс Азову трагічні втрати.
Наступ на наші сили почався о 6-й ранку із Саханського перехрестя. Основна маса штурмовиків йшла за посадкою, бронегрупа чекала на прихід піхоти. Всі точки сепаратистів було дуже погано видно з командного пункту на «Маяку». Противник протягом перших годин бою зайняв домівки на початку вулиці Логозинського. За словами Черкаса, перевага у важкій техніці з боку сепаратистів давалась взнаки, і завдяки цьому вони змогли поглибитись практично в центральні вулиці Широкиного
Сили обох сторін 14 лютого перехрестились у самому селі. Працювати будь-якою зброєю було важко, бо по одній вулиці йшли наші бійці, з паралельної вулиці – сили противника. Протистояння відбувалося в контакті до 30 метрів. Все ж, противник, побачивши як успішно бійці Азову знищують їх техніку і не може взяти висоту, на якій розміщувались наші основні сили, закріпився на перших двох вулицях. Там всюди були бліндажі та укріплення, в стратегічному плані наші війська мали перевагу.
На п’ятий день проведення операції (15 лютого) у її хід втрутилися так звані «мирні Мінські перемовини». Через які почалися ротації і Азов вивів звідти частину другої роти та частково третю, але можна з упевненістю сказати, що станом на 18-19 лютого, підписане на днях Мінське перемир’я на ситуацію у Широкиному не поширювалося. Азов же продовжив міцно тримати оборону та укріплявся в Широкино.
𝚗𝚎𝚠 𝚝𝚛𝚊𝚍𝚒𝚝𝚒𝚘𝚗