А мені зараз ще важче стало. Думки про Роберта не давали спокою моєму змученому
серцю. Господи, ну чому я все ще кохаю цього мерзотника? За що він так вчинив зі
мною? І ці його слова наприкінці, що я почула... що йому зі мною було нудно і що наша
ніч для нього нічого не варта...
- Леді Фрея! Ви плачете? - сльози від образи душили, і схоже мене почула няня. Вона
тут же підсіла до мене і обійняла. А я притулилася до неї, як до мами, і заридала в
голос.
- Як він так міг, Клавдія? Я ж... я ж так кохаю його! - крізь сльози виливала я душу.
- Ну-ну, не вартий він ваших сліз, леді Фрея! Доля вже покарала його тим, що він кохає нашу зміюку, прости Господи.

https://bookuruk.com/book/proklatta-krizannogo-drakona

https://booknet.ua/book/proklyattya-krizhannogo-drakona-b427732