Не думають (не думаю?)

Ніколи висновок у голову не дійде,
Чому всі люди іноді дурні?
Мов хусткою, мудрець руками криє своє лико,
Від сорому? Хіба ж ці дії не смішні?

Хіба емоції - це гріх в понятті людства?
Хіба ми мусимо дожити це життя,
Ось так ховаючись у своїх "хустках",
Зарити у могилу почуття?

Можливо, якби ми всі ротяки відкривали вчасно,
То й щастя було б в нас усіх завжди.
Але, що таке щастя? Це забава?
Можливо вічна радість у душі?

Колись питали в себе ви, чи вийде,
Поки не вмерли вам до цілі дошкребти?
Чи ви не спали, в спогадах й моментах,
Зариваючи свої великі та складні думки?

Кому ж вони складні? Оточуючим?
Можливо, тоді ви неправильно жили?
Можливо, серед дурнів заховали серце,
Тому тепер й виходить, що розумні тільки ви?

Пишу це питаючи й у себе,
Проте, відповідей досі не знайшла.
Хотіла б я не думати й секунди,
Але, на жаль й на щастя, не думають вони,
Чомусь не я. (?)

#вірші