КИЇВ

На півшляху у греки, в пишну Візантію
Понад Дніпром варяг спинитися був рад
Його покликали на княжество в сей град
Не заклики людей тутешніх — власні мрії

Вже маряться йому монети золотії
Товар везтиме звідси аж до царських врат
Багата ця земля — він не зазнає втрат:
Віск, хутро, мед… та не на них розбагатіє

Найбільшим скарбом тішиться варяг — рабами
Полюблять цей товар вельможі за морями.
І ловить місто юрби тіл людських мов Змій

Та мало статися що мовив славний муж:
«На горах сих…» — стоїть варяг немов Андрій,
А його місто ловить юрби людських душ

Віталій Нелепов, 29.05.2022 р.