Тигриця
І
Зупиніться, дами! Зупиніться, мушки!
Ви танцюєте вправно і скачете теж нівроку.
Але нам стає погано од шалу і шалі ваші
Пітніють на тонких плечиках.

Дами, які ви хороші попри мушки на тварях!
І плаття у вас важкі, ніби розмови з батьком.
Ми перепочинемо з вами, вдихнемо, як солей, кави
Аж злинемо знов кружляти цим недоречним вальсом.
ІІ
І ти, і та, і той, і ті – дрижать од страху ці маленькі т,
Коли в кімнату входить повагом та Т, що у Тигриці.
О ти, Тигрице! Помилку пробач,
Що ми тебе шануємо не так,
Як вимагає твій великий сан,
Що ми тобі офіру не приносимо.
Бо антилопи є і серед нас,
Та й кози теж, якщо зізнатись чесно, –
Це може їх образити.
Та все ж скажіть: це ви лишили шрам в барона на лиці,
Що навіть носу він позбавився?
А їй Тигриця:
– Не горда, пані, я, ніяк не норовлива,
Не подумайте!
В моїй савані полював він прудких сарн,
Що був з гвинтівок постріляв,
Грузив їх потім до автомобіля.
Я полювання дозволяю всім, бо щедра я, не горда.
Як полювать на смужки мої йшов,
То їх він і отримав!