я б хотіла, щоб рай був місцем:
вихід - сяяння ліхтаря,
і дорогою, ліс з світляками, іскриста
дорога моя.
а в кінці нехай будуть обійми
чи одразу всі кола пітьми.
я відчую однаково сильно
тиск на тіло і лоскот зими.
як трава, що лоскоче ноги,
або вкусить, бува, кропива,
всі надії мої та убоги -
хай забудуть в наступні жнива.
так нехай забувають обличчя,
і мій голос (приглушений спів),
моє тіло, невдало публічне,
мій невдало публічний гнів.
хай я стану лиш образом, словом,
або вживаним тільки ім'ям,
щоб ніхто не спинявся раптово,
не дивився подовгу на храм.
*
і так горесно вистогла сю весну,
і тяглася, крізь біль, у злуку.
та знесилено, я у траві засну,
простягнувши до тебе руку.