КРОСНА
Надумали ми класти кросна,
Ткати покровці на подлаш.
Велика з кросен була хосна-
Щоб їх покласти-зійшлися родичі у нас.
Но раз їх треба прикріпити-
на то нужна мужська рука.
Гвоздьом до подлаша прибити
Аби не грали Гопака.
Ото була мужська робота-
прикріпили-і пішли.
Всьо остальне-жунська турбота:
Основу вити почали.
Май наскоро на "воротило"
основу з ниток навили.
Ту основу навивати
знали лиш старі бабки.
Та ще треба два "навої"-
бо не получиться краса.
Треба верхній,треба нижній
щоб нитка рівно лягла.
А потом через "набівку"
Провести основу всю.
І получиться одна--
"Утокована нитка".
На "середню жердку"
"Ничильниці клали".
"Кобилки" в "ничильницях"
Як ся дуже рвали.
Навчили нас їх міняти
Із нових ниток язати.
Та через оті "кобилки"
Всю основу пропускати.
Коли началисме ткати,
Треба очі добрі мати
Бо так треба ся старати
Аби "зів" великий був.
Щоби "човник" в тому "зіві"
Вишивать узори муг.
"Човник" вишив-
Дале "бердо"
Ту основу твердо бє.
Років сто отой покровець,
Точно ся не розпаде.
"Поножа" в такому ділі
Главна героїня все.
Як у машині педаль газу--
Скорость кроснам надає.
на стулчику сидить майстер,
Тай покровці  тче-
тихо собі підспівує
що терен уже цвіте.
На другому стільці "потак"
Ножниці в нім-клубки ниток.
Много всякої дрібниці--
самий главний там "ціпок".
P/S:
Добрі люди в той час були-
Ткали,пряли,вишивали.
Своє рідне чистували.
А чуже не признавали.

#Аня_Цірик