Збиваєш й без того частé серцебиття,
Невже тобі цього замало?
Влаштовуєш серцю побиття.
Робиш так, аби його в заручниках тримали.

Від погляду твого, холоне все живе.
А не живе вклонилося до твоїх ніг.
Тоді, щоб бути поруч, маю спробувати щось нове.
Померти, і вклонитися між них.

Тож вперед.
Я залюбки це зроблю.
І навіть впевнена,—
Це не зачепить совість твою.

В Диявола немає совісті.
А хто ж Ти, як не він?
Зрештою, катуєш ти аж надто вправно.
Сусіди не витримають тонких стін.

Та Дияволиця привабливо шалена.
В своїх очах і постаті. Красі.
Для неї, захопити серце в мить — можливо.
Тоді, нехай страждають геть усі.

#вірші