⚙️ Привіт. Вам пише Віталій Дудін — к.ю.н. з трудового права, голова ради ГО «Соціальний рух», координатор проекту ТРУДОБОРОНА. Я люблю писати про права людей праці та добиватися їх дотримання.
Цей канал присвячено розвитку сфери праці та зайнятості у складний час, коли Україна 🇺🇦 воює за свободу і наближається до вступу в ЄС. Чому писати про це важливо?
❗ По-перше, сьогодні сфера соціально-трудових відносин є ареною відкритого протистояння між працівниками і роботодавцями. Економічний спад і правовий хаос, викликані війною, підігріли суперечності між тими, хто продає робочу силу для виживання, і тими, хто далі хоче скупати її майже за безцінь. Власники добилися законів, які на час війни послабили гарантії прав на зарплату, відпочинок або захист від звільнення, і хочуть зробити свою владу безмежною і тривалою. На жаль, держава проявляє у цьому протиборстві пасивність або ж прямо виступає продовженням «невидимої руки» ринку.
‼️ По-друге, стабільність зайнятості — це запорука стійкості України в умовах війни. Якщо медики і працівники інших об'єктів критичної інфраструктури вчасно отримуватимуть зарплати, то населення почуватиметься захищено. Якщо на всіх підприємствах платитимуть високі «білі» зарплати, то бюджетні надходження зростуть. Суворе дотримання вимог в сфері охорони праці збереже життя на виробництві. Коротше кажучи, слідування соціальним орієнтирам у галузі зайнятості вигідне більшості трудового населення і відповідає довгостроковим інтересам країни.
🤨 На жаль, Україна досі не звільнилася від оманливої парадигми «войовничого неолібералізму», яка абсолютизує вигоди для власників капіталу і нехтує правами людей праці. Коли умовна депутатка Третьякова ріже чергові трудові права, то вона не думає про благо економіки і обороноздатність, а лише про комфорт привілейованої частини суспільства. Радикалізм, з яким політики пропонують відмовитися від захисних положень чинного КЗпП, навіює думку ніби Україна вже досягла 💪👩🏭 переконливих показників соціальної рівності та добробуту трудящих. Отже, ці реформи недоречні за нинішніх обставин.
🇪🇺 Розширення влади роботодавців виглядає ще менш виправданим у світлі євроінтеграції, яка мала підвищити рівнь захисту прав людини на роботі. До кращих стандартів країн ЄС у плані оплати праці, соціального партнерства і протидії дискримінації нам далеко і не ясно, чи прагне Уряд до них наближатися... Тому я вважаю вельми актуальним вказувати на невідповідність стану регулювання європейським зразкам.
❓ Чому захищати права працюючих під час війни можна і необхідно? Як слід підсилити роль держави в трудових відносинах? Чому влада неспроможна реформувати законодавство в кращих інтересах людей праці?
⚙️ Сподіваюсь, цей канал дозволить отримати відповіді на ці питання завдяки судовій практиці, аналітичним матеріалам та іншому контенту. Пишіть мені про те, які проблеми варто висвітлити і на які питання ви хотіли би отримати відповіді. Отже, за роботу
Цей канал присвячено розвитку сфери праці та зайнятості у складний час, коли Україна 🇺🇦 воює за свободу і наближається до вступу в ЄС. Чому писати про це важливо?
❗ По-перше, сьогодні сфера соціально-трудових відносин є ареною відкритого протистояння між працівниками і роботодавцями. Економічний спад і правовий хаос, викликані війною, підігріли суперечності між тими, хто продає робочу силу для виживання, і тими, хто далі хоче скупати її майже за безцінь. Власники добилися законів, які на час війни послабили гарантії прав на зарплату, відпочинок або захист від звільнення, і хочуть зробити свою владу безмежною і тривалою. На жаль, держава проявляє у цьому протиборстві пасивність або ж прямо виступає продовженням «невидимої руки» ринку.
‼️ По-друге, стабільність зайнятості — це запорука стійкості України в умовах війни. Якщо медики і працівники інших об'єктів критичної інфраструктури вчасно отримуватимуть зарплати, то населення почуватиметься захищено. Якщо на всіх підприємствах платитимуть високі «білі» зарплати, то бюджетні надходження зростуть. Суворе дотримання вимог в сфері охорони праці збереже життя на виробництві. Коротше кажучи, слідування соціальним орієнтирам у галузі зайнятості вигідне більшості трудового населення і відповідає довгостроковим інтересам країни.
🤨 На жаль, Україна досі не звільнилася від оманливої парадигми «войовничого неолібералізму», яка абсолютизує вигоди для власників капіталу і нехтує правами людей праці. Коли умовна депутатка Третьякова ріже чергові трудові права, то вона не думає про благо економіки і обороноздатність, а лише про комфорт привілейованої частини суспільства. Радикалізм, з яким політики пропонують відмовитися від захисних положень чинного КЗпП, навіює думку ніби Україна вже досягла 💪👩🏭 переконливих показників соціальної рівності та добробуту трудящих. Отже, ці реформи недоречні за нинішніх обставин.
🇪🇺 Розширення влади роботодавців виглядає ще менш виправданим у світлі євроінтеграції, яка мала підвищити рівнь захисту прав людини на роботі. До кращих стандартів країн ЄС у плані оплати праці, соціального партнерства і протидії дискримінації нам далеко і не ясно, чи прагне Уряд до них наближатися... Тому я вважаю вельми актуальним вказувати на невідповідність стану регулювання європейським зразкам.
❓ Чому захищати права працюючих під час війни можна і необхідно? Як слід підсилити роль держави в трудових відносинах? Чому влада неспроможна реформувати законодавство в кращих інтересах людей праці?
⚙️ Сподіваюсь, цей канал дозволить отримати відповіді на ці питання завдяки судовій практиці, аналітичним матеріалам та іншому контенту. Пишіть мені про те, які проблеми варто висвітлити і на які питання ви хотіли би отримати відповіді. Отже, за роботу