я мала б стати тією крутою дитиною
без проблем
психічних розладів і пасивною агресією.
дитиною, яка знатиме все
завжди прийде допомогти і підтримає

але в кінці кінців я стаю жахливим підлітком
який не контролює себе
якому в дитинстві так не вистачало батька
який просто хоче вільно і цікаво жити

і тільки бачучи, як стікає червона кров по зап'ястках
я відчуваю себе живою

хіба тільки це робить мене собою?