В світі ІТ існує такий концепт як Agile Manifesto. Називається це все методикою роботи, в армійській системі воно б називалось потужним словом доктрина:
1. Люди та співпраця важливіші за процеси та інструменти.
2. Працюючий продукт важливіший за вичерпну документацію.
3. Позитивна співпраця із замовником важливіша ніж обов’язки по контракту.
4. Готовність до змін важливіша ніж дотримання плану.
Так-от, спробуємо перевести це на армійські реалії на рівні бригад:
1) Процеси та процедури важливіші за людей. Звісно мова не йде про життя особового складу, збереження якого пріоритетне під час планування дій. Процеси і процедури урівнюють між собою військові частини, порядок їх діяльності повсякденної та в бою: щоб два середньостатичних механізованих батальйони за рівних показників показали однаковий результат, а не діаметрально протилежний, щоб бригади при заміні одної людини не перетворювалась з карети в тикву. Менеджмент людського капіталу та роль особистості - це примхи умовно елітних підрозділів, для реальної армії з її постійної високою плинністю кадрів і від'ємним добором особового складу базисом мають бути процеси. Це те саме відоме: "в армії за тебе вже подумали".
В США існує величезна кількість (значно більша ніж в нас) керівних документів, які відповідають на всі питання від солдата до генерала, в тому числі існують там і SOP (стандартні оперативні процедури), які вказують конкретний порядок дій за обставин, можуть розроблятись та затверджуватись навіть в підрозділах рівня бригади.
Наразі ж ми маємо наприклад статут, що є базою, але нажаль значно застрів, пласт посад, для яких функціональні обов'язки або відсутні взагалі, або дублюються з іншими, вимоги щодо призначення позаштатних функцій та реалії часу, що додають позаштатних обов'язків і від того робота кожної бригади та побудова процесів всередині є унікальною, а іноді й зміна 1-2 посадових осіб в бригаді значно змінює все. Це створює прірву, а адекватна стандартизація щодо порядку дій на базі здобутого позитивного та негативного досвіду могла б значно допомогти нам подалати прірву між різними підрозділами та унормувати роботу і порядок взаємодії. Хоча б на рівні бригад, для початку на рівні бригад шляхом введення СОПів.
2) Виконання завдання важливіше за бюрократичну складову. Виглядає дивно, враховуючи тезу про процеси, але насправді значно доповнює її. Процеси мають існувати задля стандартизації і пріоритезації, папери ж в нас, особливо в умовах обмежених часових показників, значно обтяжують процес прийняття рішень, або розробляються халатно для звітності. Так однією з речей передбачених процесом військового прийняття рішень є визначення шляхів для скорочення часу необхідного на планування шляхом виключення деяких кроків. Підсумовуючи, за неподаний звіт на чергове ОТУ/ТГР/АК/УВ/ОУВ/ОСББ офіцер планування отримує догану, солдат ж має виконувати все, що S3 напланувало в вільний від вигадування данних для звітів час.
Така собі інтерпритація, 3/4 пункти розберемо окремо
1. Люди та співпраця важливіші за процеси та інструменти.
2. Працюючий продукт важливіший за вичерпну документацію.
3. Позитивна співпраця із замовником важливіша ніж обов’язки по контракту.
4. Готовність до змін важливіша ніж дотримання плану.
Так-от, спробуємо перевести це на армійські реалії на рівні бригад:
1) Процеси та процедури важливіші за людей. Звісно мова не йде про життя особового складу, збереження якого пріоритетне під час планування дій. Процеси і процедури урівнюють між собою військові частини, порядок їх діяльності повсякденної та в бою: щоб два середньостатичних механізованих батальйони за рівних показників показали однаковий результат, а не діаметрально протилежний, щоб бригади при заміні одної людини не перетворювалась з карети в тикву. Менеджмент людського капіталу та роль особистості - це примхи умовно елітних підрозділів, для реальної армії з її постійної високою плинністю кадрів і від'ємним добором особового складу базисом мають бути процеси. Це те саме відоме: "в армії за тебе вже подумали".
В США існує величезна кількість (значно більша ніж в нас) керівних документів, які відповідають на всі питання від солдата до генерала, в тому числі існують там і SOP (стандартні оперативні процедури), які вказують конкретний порядок дій за обставин, можуть розроблятись та затверджуватись навіть в підрозділах рівня бригади.
Наразі ж ми маємо наприклад статут, що є базою, але нажаль значно застрів, пласт посад, для яких функціональні обов'язки або відсутні взагалі, або дублюються з іншими, вимоги щодо призначення позаштатних функцій та реалії часу, що додають позаштатних обов'язків і від того робота кожної бригади та побудова процесів всередині є унікальною, а іноді й зміна 1-2 посадових осіб в бригаді значно змінює все. Це створює прірву, а адекватна стандартизація щодо порядку дій на базі здобутого позитивного та негативного досвіду могла б значно допомогти нам подалати прірву між різними підрозділами та унормувати роботу і порядок взаємодії. Хоча б на рівні бригад, для початку на рівні бригад шляхом введення СОПів.
2) Виконання завдання важливіше за бюрократичну складову. Виглядає дивно, враховуючи тезу про процеси, але насправді значно доповнює її. Процеси мають існувати задля стандартизації і пріоритезації, папери ж в нас, особливо в умовах обмежених часових показників, значно обтяжують процес прийняття рішень, або розробляються халатно для звітності. Так однією з речей передбачених процесом військового прийняття рішень є визначення шляхів для скорочення часу необхідного на планування шляхом виключення деяких кроків. Підсумовуючи, за неподаний звіт на чергове ОТУ/ТГР/АК/УВ/ОУВ/ОСББ офіцер планування отримує догану, солдат ж має виконувати все, що S3 напланувало в вільний від вигадування данних для звітів час.
Така собі інтерпритація, 3/4 пункти розберемо окремо