Український спорт⚽️


Channel's geo and language: not specified, not specified
Category: not specified


Телеграм-канал сайту Ukrsport.pro

Related channels

Channel's geo and language
not specified, not specified
Category
not specified
Statistics
Posts filter


🥊 Промоутер Ігор Фаніян розповів про майбутній вечір боксі у Палаці спорту

Ігор Фаніян – український боксер, тренер та промоутер, який організовує масштабні вечори боксу та допомагає українським військовим.

У січні у Палаці спорту битиметься Віктор Постол. Як вам взагалі вдалося вмовити його повернутися і чи відомо щось про його суперника?


– Я впевнений, що на сьогоднішній день я єдина людина в Україні, якій під силу було вмовити Віктора Постола провести поєдинок в Україні. 

В цьому контексті я б сказав, що всьому є свій час, тому саме зараз настав той час, коли Віктор Постол може провести бій в Україні під керівництвом Spartabox Faniian Promotions.

Точно можу сказати, що він буде битися проти іноземного боксера. Зараз ми дивимося на представників Аргентини, Мексики, Казахстану, Узбекистану, США. Багато спілкуємось з ними, але тут є один нюанс, що далеко не всі боксери, які сидять за кордоном, хочуть їхати в Україну.


❗️Читайте повне інтервʼю на сайті Ukrsport.pro.


🟢 Владислав Бабогло розповів про виступи у Карпатах та збірній Молдови

У ексклюзивному інтервʼю Ukrsport.pro футболіст Карпат розповів про виступи у сезоні 2024/2025.

Які настанови дає вам Владислав Лупашко перед матчами? Якою взагалі є тактика гри Карпат?


– Взагалі ми стараємося грати більше на м’ячі. Грати з м’ячем більш спокійно через контроль, але напевно не завжди в нас це вдається, тому що є ще суперник і треба підлаштовуватись під суперника, але ми намагаємось грати у свою гру. Я вважаю, що з кожним матчем в цьому плані ми додаємо.


Ультрас Карпат демонструє неймовірну підтримку команди по ходу цього сезону. Скажіть, як це впливає на футболістів на полі?

– Тут дуже неймовірна фанатська група. Кожну гру, коли ми граємо вдома, у Львові відчуваємо по-особливому. Така підтримка надає нам впевненості та сил, тому що грати при таких трибунах, які кричать кожну хвилину, це дуже класно. Ці емоції навіть не можна передати.


❗️Читайте повне інтервʼю на сайті Ukrsport.pro.


🤝 Динамо та Шахтар не змогли виявити сильнішого у ”Класичному”

Поєдинок у Києві завершився з рахунком 1-1.


🔥 Барселона розтрощила Реал Мадрид у Ель-класіко.

Каталонці забили чотири мʼячі у ворота українського голкіпера Андрія Луніна.


🦁 Вболівальники львівських Карпат ”запалили” у матчі проти Руху

Ультрас ”левів” став справжньою окрасою львівського дербі між Карпатами та Рухом.


Поєдинок за титул буде: Арнольд Хегай розповів про свої плани та карʼєру у боксі 

Хегай поділився інформацією щодо своїх майбутніх поєдинків та розповів чи буде у нього бій за титул.

Зараз ви посідаєте 3 сходинку в рейтингу WBO і 12 сходинку в рейтингу IBF. Як взагалі оцінюєте ці рейтинги? 

– Я чесно кажучи вже не дивлюся на рейтинги, тут важлива промоутерська компанія і якщо у них є чемпіони в моїй вазі, а у TopRank якраз 2 чемпіони в WBO і IBF, то я просто чекаю своєї черги.


Чи відомо що-небудь про ваші плани на майбутнє? Чи буде поєдинок за титул?

– Бій планується на початку наступного року в США, суперник ще не відомий. Поєдинок за титул буде, але не знаю точно коли саме.


Якого суперника у своїй вазі вважаєте найнебезпечнішим? З ким хотіли б боксувати?

– Я готовий до будь-якого чемпіона у своєму дивізіоні. На чемпіонському рівні в принципі всі бійці небезпечні.


❗️Повне інтервʼю читайте на сайті
Ukrsport.pro.


Я б порадив Хижняку виграти ще одне золото ОІ. Хитров розповів про виступи у профі та перспективи України у боксі 

Євген Хитров розповів про свої досягнення у боксі, спаринги з Олександром Хижняком та перспективи України у цьому виді спорту.

На скільки знаємо, ви допомагали Олександру Хижняку готуватися до Олімпіади. Якщо не секрет, то якою була ваша роль у цій підготовці? Чим саме допомагали? 

– Так, я був у тренувальному таборі Сашка. Ми працювали в парах, багато спарингували, я ділився з ним своїм досвідом. Також ми обговорювали спортивні моменти.


Як вважаєте, чи потрібно Хижняку йти у професійний бокс?

– Це звичайно не мені вирішувати, думаю вони з батьком ухвалять рішення, яке буде краще для них. Я можу тільки порадити. І знаючи Саню, бачачи, як він готується і підходить до процесу, я радив би взяти золото ще однієї Олімпіади.


❗️Повне інтервʼю читайте на Ukrsport.pro.


– Так, звичайно. У Литві є декілька команд типу Жальгіріса, які у Європі грають. Дві-три команди рівня середини таблиці УПЛ, а всі інші – це десь рівень Першої ліги України. Як для Литви – це непоганий рівень, але в нас по-іншому.

Однак, у них є чому повчитися. У Литві зарплату завжди виплачують своєчасно і не так, як в Україні, що тобі можуть потиснути руку і “допобачення”. Там ти захищений контрактом.

Чи були у вас затримки зарплат в Україні?

– Ні, в мене не було. Це не секрет, що можуть не виплачувати. Можеш підписати на декілька років контракт, а через місяць скажуть, що ти не потрібен команді. І все, вже у вільному плаванні, що не дуже гарно для українського футболу. За кордоном, якщо ти вже підписав контракт на рік, то ти або граєш цей термін, або якщо ти хочеш прощатися, то тобі просто дають зарплату за рік

Зараз ви є капітаном Лівого берега. Наскільки це важлива роль для вас і що входить у ваші обовʼязки?

– Звісно це важлива роль. В нас були вибори капітана і коли ми збирались другий раз на Першу лігу мене вибрали і я дуже вдячний хлопцям.

Я думаю, що це також через те що, я вже був в команді і маю великий досвід у Лівому березі, знаю президента і багатьох працівників, тому так трапилось. В мене звичайні обов'язки капітана на полі. За межами поля можуть бути якісь збори після ігор, зібратись і посидіти, розрахуватись, згуртувати команду, налаштувати на гру, бо дуже важливо, щоб всі рухались в одному напрямку, не розділялись на якісь групки.

З цією командою ми виходили на матчі ще в Першій лізі. У нас гарний колектив зібрався і дякую хлопцям, вони всі хороші люди.

Чи є якісь надбавки за капітанство у команді?

– Ні, звичайно немає. Щодо зарплати, то кожен домовляється індивідуально і я навіть не знаю в кого яка зарплата в команді. В кожного своя розмова з керівництвом.

Якою є система оплати у Лівому березі? Чи можете розказати про преміальні виплати?

– Так, в нас є преміальні виплати за перемоги і також за виконання завдань, не буду казати які завдання, але є. Тобто з фінансами питань взагалі немає, зарплати, преміальні, все на гарному, високому рівні, все виплачують вчасно, можу подякувати за таке ставлення до нас. Також результатами хочеться підкреслити такі вчинки президента та займати якомога вищі місця у таблиці УПЛ.

Які задачі у Лівого берега у сезоні 2024/2025?

– В цьому сезоні в нас задача така: оскільки ми неочікувано потрапили до УПЛ в цьому році, ще й готувались до Першої ліги, але потрапили вище, то нам потрібно залишитись тут і бажано без перехідних матчів. Тобто, це зона, яка дозволяє залишитись в УПЛ, що я вважаю успіхом для нас. На наступні сезони потрібно ставити цілі ще вище і вище.

Якою мовою здебільшого спілкуються у команді? Українською чи російською?

– Я думаю, що більше спілкуються українською. В нас значна частина хлопців з Західної України – це Львів, Тернопіль і так далі. Так трапилось, що більше україномовних, десь 80% проти 20%.

Яка ваша головна ціль у карʼєрі? Чого прагнете досягти?

– Чесно, донедавна я навіть не думав, що вийде дебютувати в Премʼєр-лізі, крок за кроком виходить виконувати вищі і вищі завдання. Тому зараз насолоджуюсь тим що є. З часом сподіваюсь вийде закріпитись на цьому рівні і можливо помріяти про єврокубки, чому б і ні. Дебютувати десь у Європі з командою. Було б чудово.

За який клуб вболіваєте в інших чемпіонатах?

– Ну я завжди більше слідкував за Іспанією, вболівав за Барселону. Мій улюблений гравець – це Ліонель Мессі, якось завжди слідкував і зараз дивлюсь його матчі, коли є можливість, спостерігаю за Інтер Маямі, за МЛС. А так то, я фанат Барселони.

Чи маєте якесь хобі за межами футболу. Якщо так, то яке?

– Не знаю навіть чи це хобі, але я проводжу час в основному з сім'єю, з дитиною. Дитина ходить на баскетбол, разом туди ходимо і ще на рибалку і на різні прогулянки. Тобто усе, що пов'язано з відпочинком та з сім'єю.


– Пам'ятаю. Це була Друга ліга України, матч відбувся в Києві. Я пам'ятаю, що вийшов на заміну і забив з пенальті переможний гол. Ми тоді 2:1 виграли, гарні емоції були. Тоді я зрозумів, що можу знаходитися тут, у професійному футболі.

Впродовж карʼєри ви часто змінювали позиції. В академії грали на позиції центрального захисника, потім правого захисника, а зараз взагалі на позиції опорника, при цьому, в тій же Автолізі ви забивали багато голів. Що можете сказати про такі зміни? Від чого вони залежать?

– Я вважаю себе досить універсальним гравцем, тому можу багато де зіграти. Починав грати центрального захисника в професійному футболі, потім якось перевівся в центр поля, у дитячій школі я також грав в центрі поля і останні роки випуску грав центрального захисника.

Чому забивав багато в Автолізі? Ну це аматорський турнір, матчі не дуже високого рівня все таки. Там переважно грали старші хлопці, а по віку я молодший набагато. По можливості виходило забивати багато. А взагалі, я вважаю, що можу зіграти на багатьох позиціях, зокрема в центрі поля, в захисті і навіть під нападником.

Деякий час ви виступали у складі Лівого берега, а потім перейшли до ФК Йонава (Литва). Розкажіть про той період, чому вирішили переїхати за кордон та чому знову повернулися до Лівого берега?

– Це було повʼязано з війною. Тому, що під час нападу на Україну, ми були на зборах у Туреччині і моя сім'я виїхала з України в перші дні. Нам було тоді сказано, що самі вирішуйте куди вам далі йти, чи додому, чи залишатися за кордоном.

Ми з дружиною вирішили, що зустрінемося за кордоном, і далі мій друг та однокласник, запропонував у нього перечекати деякий час у Португалії, де він живе. Тому ми поїхали туди. Пробули там півроку, де я також на звичайній роботі працював.

Далі знову таки від Будніка був дзвінок. Він сказав, що влітку можна буде приїхати на студентський турнір в Польщу. Далі якось спробувати пошукати команду, щоб грати у футбол і бути у футболі, і саме це було моїм завданням. До речі, я вже готувався у Португалії до якогось перегляду і пошуку команди, щоб бути у формі.

Приїхав влітку на турнір в Польщу, добре зіграв і потім я почав шукати команду, і саме Анатолій Іванович запропонував мені подзвонити до тренера литовської Йонави. Там був українець Петро Іванович Кушлик. Ми зв'язались і він запропонував приїхати.

Я хотів просто бути у футболі, тому звичайно погодився. То була вища ліга Литви, я хотів бути у футболі, грати, не забувати як це, і робити все, щоб мене бачили.

Поїхав туди разом з товаришем по Лівому берегу Ернестом Астаховим. Ми там пробули півроку. Період звичайно не дуже гарний, як потім виявилось результат був повʼязаний з договірними матчами. Звичайно, ми тут ще всього не знали, дізнались тільки тоді коли вже грали два місяці.

Далі дограли там сезон і я вирішив повертатись в Україну, і шукати себе вже далі тут. Через півроку сім'я вже була там в Києві, вдома. Повернувся додому і відразу через тиждень-два подзвонив Андрій Юрійович Запорожан і повідомив, що Лівий берег буде знову збиратись на новий сезон, готуватись півроку до літа, і влітку стартувати з Першої ліги. Там вже був новий тренерський штаб, нова команда. Він запропонував прийти і спробувати себе ще раз.

Тобто у Литві були договірні матчі?

– Так. Як виявилося, там було замішане вище керівництво клубу і аргентинські легіонери. Було багато історій, не давали нам виходити на гру, затримували матчі, бо казали, що там типу якісь підозрілі коефіцієнти. В цьому навіть підозрювали і нас, українців. Ми доводили там свою непричетність. Не дуже гарна історія вийшла.

Чи був повʼязаний тренер команди у договірних матчах Йонави?

- Ні. Головний тренер не був причетний до цього, так само як і ми. Ми страждали від цього і він теж, були заручниками ситуації, так би мовити.

Я думаю, що причетні були легіонери латиноамериканські, їхні агенти, правління клубу тощо. Слава Богу, ми вирвалися звідти, нам віддали зарплату і ми повернулися до України.

Можете порівняти рівень футболу в Україні та у Литві? В чому різниця?


Страждали від договірних матчів у Литві. Капітан Лівого берегу Андрій Співаков поділився досвідом виступів в УПЛ та за кордоном

Андрій Співаков – 29-річний український футболіст, капітан футбольного клубу Лівий берег. У своїй карʼєрі встиг пограти не лише в чемпіонаті України, а й у Литві, де виступав за місцеву Йонаву. Співаков є універсальним футболістом, тому він може зіграти як на позиції захисника, так і у центрі поля.

Журналіст сайту Ukrsport.pro Володимир Варуха поспілкувався з Андрієм Співаковим та дізнався більше про його футбольну карʼєру.

В якій академії ви починали займатися футболом?

– Моя перша академія це ДЮСШ ”Переможець”, мабуть зараз такої й немає. Знаю, що потім її перейменували в академію імені Лева Яшина.

Починав грати десь в віці 6 років у себе на районі, в школах. Любив футбол ще з самого дитинства, у батьків просив грошей, щоб ходити на різні секції, сам ходив і домовлявся. Десь коли мені було 8-9 років в нашу школу якраз таки прийшов тренер - ДЮСШ ”Переможець” і проводив набір. Так я потрапив у цю академію і пробув там до 16 років.

Ви грали у київській Автолізі з футзалу, де забивали багато голів. Що можете розказати про той період? Чи могли ви тоді подумати, що станете капітаном команди УПЛ?

– Це вже університетські роки, тоді я не думав, що буду професійно грати, це вже інша історія, як я потрапив до УПЛ.

Щодо Автоліги, то я пішов на навчання і там в мене відносини з дівчиною були, тому я якось відійшов від професійного футболу. Шукав роботу, але звісно ж футбол любив, грав за область і на змаганнях Автоліги. У мого друга, а зараз вже кума є брат Толя – засновник турніру. Був момент, коли він запросив мене грати за свою команду, а я люблю футбол у всіх його проявах, зокрема футзал, пляжний футбол і тому подібне. Був час, були можливості, тому я й погодився. Ми тоді гарно проводили час, а пізніше я вже підключав до гри у київській Автолізі своїх знайомих.

В яких аматорських турнірах окрім Автоліги ви грали?

– Грав у Чернігівській області, на район грав, на Київську область. По футзалу грав в лігах Києва, зокрема в першій лізі Києва. По студентству багато грав, на студентських чемпіонатах. Також потім був чемпіонат Європи серед студентів. Тобто, турнірів було дуже багато.

Як ви потрапили до ФК Лівий берег? З якої команди перейшли туди та як це відбувалось?

– До Лівого берега запросив мене Буднік Анатолій Іванович, він тоді був тренером цієї команди. Він знав мене по матчах за студентів.

Вперше побачив мене на чемпіонаті Європи. По студентах я їздив за свій ВНЗ, за університет імені Грінченка. Я потрапив на чемпіонат Європи і Анатолій Іванович їздив з нами як другий тренер-консультант. Там ми познайомились, там він мене побачив. Він був головним тренером студентської збірної з України по футболу і потім мене запросив в цю збірну. Також, я з ним їздив на Універсіаду до Італії, до Неаполя за українську збірну.

Ну і він мені відразу запропонував допомогти з професійним футболом, щоб я на перегляд потрапив чи команду якусь знайти. Він тоді ще не тренував ''Лівий берег'', але хотів, щоб я потрапив до професійного футболу.

Він хотів запросити мене туди, бо бачив в мені якісь якості, але тоді в мене вже дитина була і якось не хотілось їздити на матчі, виїжджати з міста. До того ж, в мене вже стабільна робота була, тому я відмовляв.

А потім він мене набрав і зробив цікаву пропозицію. Сказав, що буде така команда ''Лівий берег'', що буде там головним тренером, далі розповів про плани, амбіції і президента. Розказав про ситуацію, запросив на тренування поговорити, побачити все своїми очима. Якось так закрутилось, що я приїхав, потренувався, ми поговорили і тоді планували пограти півроку на чемпіонаті аматорів і потім заявлятись у Другу лігу України. Я знав Анатолія Івановича, знав, що можна йому довіряти і саме тоді я звільнився з роботи, працював я до речі в поліції. Далі підписав договір та почав виступати за цей клуб.

Пригадайте свій дебют у професійному футболі. Як це було?


⚽️ Реал Бетіс цікавиться Михайлом Мудриком

Середняк іспанського чемпіонату взимку хоче здійснити декілька гучних трансферів. Одним з яких потенційно міг би стати перехід вінгера лондонського ”Челсі” Михайла Мудрика.

Однак, у джерелі не зазначають, чи хоче Бетіс придбати українського гравця або ж взяти його в оренду.

Також відомо, що цей клуб проявляє інтерес до бразильського вінгера Манчестер Юнайтед Ентоні. Проте, все поки що залишається лише на рівні чуток.


Мудрик крутіший за Кварацхелію: Кополовець відзначив гру України проти Грузії

Збірна України провела хороший поєдинок проти Грузії у рамках Ліги націй. Мудрик став одним з найкращим у цьому поєдинку.

Про це розповів ексфутболіст Михайло Кополовець.

Як зіграв Мудрик
Кополовець відзначив, що українець дуже добре зіграв у поєдинку проти збірної Грузії, адже відзначився забитим мʼячем.

”Мудрик мені більше подобається. У нього більш класні якості, він швидше і грає у топовій команді. Тому Мудрик крутіший за Кварацхелію. Міші просто треба психологічно заспокоїтися і використати свої моменти в «Челсі». Тренер йому дає ігровий час. Але у «Челсі» дуже велика конкуренція і якщо не використати свої моменти кілька разів, то тебе перестануть випускати”, – сказав Кополовець.


– Так, звичайно можу і цьому є підтвердження. Знаєте, казати можна багато чого, який склад там був колись чи ще щось, але все вимірюється результатом. Тому, пройде час, коли будуть згадувати збірні України певних часів, то ця збірна є найкращою, бо вона здобула бронзові медалі чемпіонату світу. Як по-іншому порівнювати? Я не знаю.


Багато хто вважає, що матч проти Бразилії був одним з найкращим на цьому чемпіонату світу для України. Чи згодні ви з цим?

– Згоден, що цей матч у нашому виконанні був дуже потужним. Просто, всі звикли до того, що Бразилія це якийсь інший рівень і з ними неможливо грати. Але, ми коли готувалися, до матчу нам казали, що це така сама команда, такі ж самі люди, тому виходьте та грайте.

Ми були гарно налаштовані на цей матч, з самого початку вигравали всі єдиноборства та підбір мʼяча, створювали моменти. Можливо, бразильці цього навіть не очікували.

Трохи, звичайно, не вистачило нам у цій грі якогось футзального фарту, де ще при нічийному рахунку у нас були дуже хороші моменти. Ну матч, я вважаю, був дуже сильним у нашому виконанні.


Що вам сказав Олександр Косенко після того поєдинку проти Бразилії?

– Сказав, що ми заслужили на більше. При цьому, президент асоціації футзалу Сергій Владико теж казав ”хлопці, молодці, ви сьогодні заслуговували на більше”.

З яким настроєм ви виходили на гру проти Франції? Було розчарування після Бразилії?

– Так, розчарування було, бо ми не потрапили у фінал, але матч за третє місце чемпіонату світу теж не кожен день буває. Це все ж таки матч за медалі, яких в України ще не було ніколи, тому тут нікого не потрібно було налаштовувати.

Ми програли матч проти Бразилії, наступного дня у нас був вихідний, потім тренування і все, почали готуватися далі. Ми хотіли здобути ці медалі, тому що витратили дуже багато сил і майже два місяці не були вдома. Тому, хотіли виграти нагороди та порадувати наших вболівальників. Україна заслужила на ці медалі.


По ходу гри, коли Україна вела з розгромним рахунком розуміли, що медалі ЧС вже в кишені? Які емоції вас переповнювали?

– Знаєте, чемпіонат світу та і взагалі футзал – це така динамічна гра, що навіть там якась перевага у 3 чи 4 мʼячі не відіграє ролі. На власному досвіді знаю, що коли в тебе є велика перевага і ти починаєш думати, що вже переміг, то це все може дуже швидко закінчитися та обернутися в іншу сторону.

Тому, ми якось не дивилися на рахунок, а просто грали до останньої секунди. Навіть, якби рахунок був 20-1, ми б все рівно бігали до останньої секунди.


Що дають часті зміни четвірок на полі? Інші команди змінюють гравців не так часто.

– Взагалі, під час зборів нам тренери казали, що ми повинні грати з будь-якими гравцями на майданчику. Тобто, немає такого, що якщо я граю з одними гравцями на майданчику, то з іншими вже не зможу.

Якщо подивитися так, то у нас по-перше була постійна ротація. Іноді, звичайно, це траплялося через травми гравців, але загалом, ці постійні зміни принесли нам користь та допомогли досягти результату.

Якщо ви дивилися матчі, то могли бачити, що іноді я грав у ролі стовпа на майданчику, іноді я міг і останнім захисником бути. Тобто, все залежало від тренерського штабу. Під час гри штаб приймав рішення, де краще використовувати ту чи іншу четвірку.


Який матч на цьому чемпіонаті світу вам запамʼятається назавжди?

– Знаєте, я от памʼятаю напевно всі матчі, навіть якщо взяти не чемпіонат світу, а чемпіонат Європи наприклад, з моменту якого пройшло вже майже три роки.

Такі події у футзалі, вони просто не кожен день і з кожного матчу в тебе залишаються якісь емоції. Якщо ж брати один матч, то для всієї країни запамʼятається матч проти Франції, тому що це історичний поєдинок, який привів нас до медалей чемпіонату світу.

Звичайно, ще варто виділити матч проти Бразилії, який ми зіграли дуже гідно, незважаючи на поразку. Я думаю, що немає такої людини, яка буде нас звинувачувати за щось у цьому поєдинку. Тому, гра проти Франції та проти Бразилії.

Але, звичайно, що інші матчі теж були важливі, тому що на кожній стадії було важко, навіть коли рахунок з Венесуелою був 9-4, то поєдинок все рівно був дуже напруженим та швидкісним.


Чи можна сказати, що цей склад збірної України з футзалу є найкращим за всю історію нашої національної команди?


Бразильці цього навіть не очікували. Ігор Чернявський розповів про бронзу чемпіонату світу з футзалу

Ігор Чернявський – гравець збірної України з футзалу та київського ”ХІТа”. На чемпіонаті світу 2024 в Узбекистані був одним з найкращих гравців у складі нашої національної команди, забив 4 голи та віддав 3 гольові передачі. Тим самим, став другим найкращим гравцем за цим показником у складі збірної України.

Журналіст сайту Ukrsport.pro Володимир Варуха поспілкувався з Ігорем Чернявським та дізнався більше про успіх на чемпіонату світу в Узбекистані.

Після четвертого місця на чемпіонаті Європи Україна забирає бронзу чемпіонату світу. Які ваші думки з цього приводу? Як оцінюєте таке історичне досягнення?

– Ну тут відповідь у самому питанні. Це справді історичне досягнення для українського футзалу і взагалі для всієї України. Результат говорить сам за себе. Це максимально круто.


Чи ставили ви перед собою якісь задачі на турнірі? Хотіли забити якомога більше голів?

– Я перед собою насамперед ставлю ціль принести максимальну користь команді, а вже там десь бонусом було б непогано забити чи віддати передачу. Але, це ніщо, якщо немає перемоги.


Ви стали другим найкращим гравцем у складі збірної України за системою гол + пас після Даниїла Абакшина. Як оцінюєте свій виступ?

– Вважаю, що виступив непогано, але були матчі, в яких можна було краще скористатися гольовими епізодами. Перше, що згадую, це матч з Нідерландами, де при рахунку 1-0 в мене був дуже хороший момент, коли я перехопив мʼяч та створив небезпечний вихід на ворота суперника. Вважаю, що там потрібно було забивати.

Але, все таки були й важливі голи. Наприклад, перший мʼяч у поєдинку проти збірної Бразилії і з Францією теж. Взагалі, виступ у мене був непоганий, але вважаю, що можна було й краще.


Який з 4 голів, забитих вами на цьому ЧС сподобався вам найбільше?

– Ну це стовідсотково буде гол збірній Бразилії, тому що не кожен день виходить забивати найсильнішій збірній світу. Можна сказати, що це для мене один з найважливіших і найбільш памʼятних голів.


Що сказав вам Олександр Косенко після першого матчу проти Аргентини? Чи змінились у вас настанови на майбутні поєдинки?

– Після гри у роздягальні нам сказали, що не дивлячись на поразку, ситуація для нас не змінилася. Тобто, якщо ми виграємо два наступні матчі, то все рівно виходимо з групи. Далі у нас були перегляди, ми спокійно подивилися повністю всю гру і розібрали помилки.

Звичайно, що рахунок великий, але я вважаю, що перший тайм ми краще грали. Там поставили 10-метровий у наші ворота. Фол повинен був бути з іншої сторони, але судді поставили його нам. Далі ми почали ризикувати і пропускали голи у порожні ворота. Рахунок звичайно не по грі, але він був для нас як холодний душ і можна сказати, що це нас змотивувало зіграти краще у наступних матчах.

Я вважаю, що ми дуже добре відреагували на цю поразку, бо програти можна у будь-якому матчі, це спорт, тут немає нічого дивного.


Проти Анголи ви почали виходити тільки в кінці першого тайму. Що це? Ротація від тренера чи якесь пошкодження у вас?

– Пошкодження у мене не було. Так оголосив тренер склад перед грою. Мені ніхто нічого не казав, я так само тренувався, а вже безпосередньо перед матчем з Анголою Олександр Косенко назвав нам такий склад, мабуть, це була якась тренерська задумка. Можливо, якісь тактичні дії, щоб підсилити гру усередині першого тайму, якщо гра не буде складатися.


Якою була реакція у команді після вильоту Іспанії від збірної Венесуели? Чи говорили про те, що Україна може поборотися за медалі?

– Давайте так чесно будемо казати, що після Нідерландів ми всі думками готувалися на матч проти Іспанії. Особисто я думав, що ця збірна не буде мати жодних проблем у матчі проти Венесуели, але, все вийшло по-іншому. Можливо, іспанці десь не налаштувалися на цю гру або взагалі, думками вже були у півфіналі.

Але, по грі побачили, що у Венесуели було дуже багато моментів і точно не можна казати, що вони якось несправедливо перемогли.


🇺🇦 Сіренко розповів про свої цілі у боксерській карʼєрі

Український важковаговик розповів, що прагне стати чемпіоном світу у важкій вазі.

Моя ціль, це бути на вершині світового рейтингу. Бути чемпіоном. І щоб туди дістатися, треба битися з найкращими. Саме такого шляху я хочу притримуватися. Сподіваюсь, що в найближчому майбутньому у мене буде можливість проявити себе з усіма топовими бійцями. Прізвища яких всім відомі, – сказав боксер.


🥊 Читайте повне інтервʼю боксера за посиланням.

16 last posts shown.