Різдвяною стравою був карачун - це святковий хліб у бойків. На Закарпатті наприкінці ХІХ століття, крім карачуна, випікали ще й маленькі ритуальні хліби – «бобальки». Вірили, що від карачуна залежить достаток у хаті.

Коли пекли цей хліб, то господиня одягала навиворіт кожуха та рукавиці, мовляв, це забезпечить багатство родині на весь наступний рік. Посередині карачуна робили невелику ямку, тобто пупок. Туди насипали різного зерна, щоб наступного літа добре вродило збіжжя. Клали також туди часник — вірили, що він після того допомагатиме при запаленні горла, оберігатиме від злого ока, лихого язика. Шматок цього хлібу зберігали цілий рік, як і шматок паски.