Панголін яванький (Manis javanica) поширений у південній М'янмі, Таїланді, південному Лаосі, В'єтнамі, Камбоджі, півострові Малайзія i прилеглих дрібних островах.
Тіло панголіна яванського коричневе, досягає, приблизно, 75 – 120 см (з них 35 – 56 см – хвіст). Спина, частина голови і лапи вкриті великими лусками. Черево м'яке і беззахисне. У разі небезпеки панголін скручується у клубок, ховаючи ніжне пузо всередину.
На лапах тварини є великі кігті (при чому, на передніх лапах вони більші). Через такі великі кігті панголін не може стати на стопу передніх лап, тому ходить ніби на «кулаках».
Живиться мурахами та термітами. Для розривання мурашників у панголіна є кігті, а для вловлювання – липкий язик. Зубів не мають, проте у шлунку мають зроговілі пластинки, що допомагає перетирати їжу.
Малята панголінів народжуються одразу з лусками, перші кілька днів ці лусочки м’якенькі та рожеві. Вони чіпляються самці за луски на хвості, і так пересуваються разом з нею.
Панголіни занесені до міжнародних червоних списків.
Тіло панголіна яванського коричневе, досягає, приблизно, 75 – 120 см (з них 35 – 56 см – хвіст). Спина, частина голови і лапи вкриті великими лусками. Черево м'яке і беззахисне. У разі небезпеки панголін скручується у клубок, ховаючи ніжне пузо всередину.
На лапах тварини є великі кігті (при чому, на передніх лапах вони більші). Через такі великі кігті панголін не може стати на стопу передніх лап, тому ходить ніби на «кулаках».
Живиться мурахами та термітами. Для розривання мурашників у панголіна є кігті, а для вловлювання – липкий язик. Зубів не мають, проте у шлунку мають зроговілі пластинки, що допомагає перетирати їжу.
Малята панголінів народжуються одразу з лусками, перші кілька днів ці лусочки м’якенькі та рожеві. Вони чіпляються самці за луски на хвості, і так пересуваються разом з нею.
Панголіни занесені до міжнародних червоних списків.