🫦Продовження вже на сайті "Сестра мого ворога"

Я везу нас туди, — де будемо лише ми, байк та узбережжя. І коли ми дістаємося мого потаємного місця, ми летимо вздовж берега. Колеса розтинають пісок та хвилі, і бризки злітають на наші тіла. Краплі падають нам на шкіру, змішуючись із теплим сонцем. Я чую її сміх — вільний, гучний, такий, що змушує серце шалено калатати. І раптом я не витримую:
   — Я КОХАЮ ТЕБЕ! — кричу так голосно, що мій голос губиться в реві мотора і океану. Але я знаю — вона чує.
   Її руки ще сильніше стискають мене, її щока притискається до моєї спини, і вже за мить у шумі вітру я чую у відповідь:
   — Я КОХАЮ ТЕБЕ!

❗️❗️❗️❗️
☀️☀️🔆☀️☀️☀️☀️☀️☀️☀️☀️
☀️ ☀️☀️☀️☀️☀️☀️☀️☀️☀️☀️☀️☀️☀️☀️☀️☀️☀️☀️