Telegram-канал "Олена Павлова. Вірші" — @grasliv

Олена Павлова. Вірші

14 Sep 2020, 15:51

01:10

Видео недоступно для предпросмотра

Смотреть в Telegram

Її волосся — наче джаз. Щоразу це така музика, така імпровізація

74 0 0

Олена Павлова. Вірші

9 Sep 2020, 00:05

01:21

Видео недоступно для предпросмотра

Смотреть в Telegram

«Стіни наших міст», читання під час альтернативного фестивалю поезії у потягу до Чернівців

109 0 0

Три зірочки анісу

Наші дні повні віршів, яких ми не помічаємо.
Аж ось вони, в скляній прозорій джезві,
де вариться кава з зірочками анісу,
що впали — а ми не встигли загадати бажання,
з зернятами кардамону —
в них зерна істини.
І кухню наповнюють пахощі прянощів:
асонанси ванілі,
алітерації кориці.

І ось поезія, як кава, заварилася
Підходить догори, шипить, цю мить
Важливо не проґавити.
Важливо пильнувати, щоб не збігла.
Адже доведеться тоді ворожити
на кавовій гущі, розлитій по плиті.

Тут віршами навколо аж кишить.
Тут надто багато не видобутої поезії,
хіба можна так ігнорувати
ці щедрі надра?
Навколо стільки скарбів.
Цікаво, коли ти віднайдеш особливо цінну метафору, чи треба її декларувати?
Який тоді відсоток цього скарбу
тобі поверне держава?

131 0 0

Олена Павлова. Вірші

23 Jul 2020, 22:16

Дівчина з волоссям, наче джаз

Її волосся нагадує джаз.
Щоразу
Коли воно спадає їй на плечі
Це така музика
Це така імпровізація
Коли його зриває вітер —
Зриваються овації.

Тоді цей вечір повний нас.

Її волосся — наче джаз
А пасма в’ються, наче пісня
Яку чути в луні саксофону
У затінку акації
Коли місяць уповні
— і тут вступає контрабас —
Цей повний місяць повний нас.
Джаз.

Її коси лягають на скроні
І вона простягає долоню,
Щоб забрати це пасмо з очей.
Наче хвилю, так мило ловила
На цій радіохвилі діджей
Поставив чорну розкішну лунку
музику

Її коси в шаленім танку
Завмирають і вигинаються
і є мільйони комбінацій,
В яку вони вляжуться музику.
Та як вони зіграють
наступного разу свою
палку та щемку
мелодію.

Та в кожному разі,
Це буде мистецтво

122 0 0

Олена Павлова. Вірші

23 Jul 2020, 18:10

Це міг би бути вірус, але буде вірш.
Я мінятиму скільки завгодно захисних масок,
але під ними залишатимусь справжньою.
Обіцяю дотримуватися дистанції з усіма, окрім тебе.
Дезинфікуватиму руки і ручки, але не думки.
Не виходитиму з дому без нагальної потреби,
Бо яка потреба може бути нагальніша, ніж бачити тебе?
Не торкатимусь обличчя, принаймні свого.
Митиму руки якомога довше та ретельніше, але не змию пам‘яті
Маю постійні симптоми — жар та безсоння,
І це міг би бути вірус, але буде вірш
Бо любов теж передається повітряно-крапельним шляхом
Але на відміну від вірусу, вакцину ніхто не шукатиме

101 0 0

Олена Павлова. Вірші

15 Jul 2020, 22:26

Шовковиці

Повернулася з лісу, як з допиту
Руки в чорнилах шовковиці —
наче здавала відбитки пальців.

На допиті трималася впевнено — за гілку
За натягнуту гілку,
Де ростуть найсолодші плоди.

Я нічого їм не розповіла.
Про цю жінку зі шкірою, наче шовк.
Про усі її таємниці, чорні, як шовковиці.
Про усі її поцілунки, солодкі, як шовковиці.

Атмосфера була натягнута, наче гілка.
Атмосфера була натягнута, як струна.
Струна, якою починають
пісню пісень.

А тим часом сік шовковиці тік по руці,
Наче з вени
Кров літа
Брав судмедексперт.

Вони нічого не дізнаються —
там забагато фруктози.
У них немає доказів.

Лише відбитки пальців

126 0 0

Олена Павлова. Вірші

21 Mar 2020, 16:39

Тепер я знаю, як читати українську поезію
Вона має не рватися, а ллятися
Не промовлятися, а співатися
Щоб усі могли нею напитися, втопитися, впитися
Але не боялися
Перелитися за вінця
Віддаватися їй до кінця
Коли голос стає потоком
Весняним
Здіймає вітер
Зриває дамби та греблі
Виливається голосними
Обтікаючи верболози приголосних
Дзвінких, наче монети
Обтічних, неначе лід
Це відьомський весняний потік
У якому плюскочеться сонце
Зносить все на своєму шляху
Затоплюючи собою світ

197 0 0

Олена Павлова. Вірші

19 Feb 2020, 15:56

чорна бруківка Грушевського

Біле проміння світанку
чорна бруківка Грушевського
кров на бинтах,
порох під нігтями,
скалки під шкірою,
куля під серцем

дихати дихати димом
морозним повітрям лютневим
перш ніж втрачати свідомість
перш ніж заснути під вибухи
наче під колискову
перш ніж заснути
застати
біле проміння світанку
чорну бруківку Грушевського

225 0 0

Олена Павлова. Вірші

16 Jan 2020, 23:44

Обійми — це обшук
душі

267 0 0

Олена Павлова. Вірші

14 Oct 2019, 16:09

Жінки

і є жінки, у кого в скриньках між прикрас
свинцеві кулі
є ті, хто вчать історію країни
зі шрамів на тілах своїх коханців
або з родинних втрат
і таємниць, розказаних на цвинтарі по Великодню

Вам краще би не знати, що у тих жінок у сумці чи на серці—
важке й холодне
Чи чому у їхніх келихах вино
стає терпким, як ненавмисний дотик
а потім на губах багряніє, мов ніч

Нічого не питайте в тих жінок.
Ви не готові до отрути, яку їм довелося увібрати
Бо їхня пам’ять — наче звалище для ядерних відходів
А їхні сни — те колесо, де обертається історія по колу.

На шиях мають хрестики — прості, мов з того рушника,
що вишитий з насмиканих ниток із таборового ганчір‘я

А так, між рушниками в них заховані рушниці
а під каструлями коньяк
ще дещо лежить якраз між ударами серця,
за помахом вій
бо в їхній крові забагато заліза і ртуті

Вони здатні на все,
вони здатні навіть простити
Єдине не зможуть —
хоч крихту із того забути

379 0 0

Олена Павлова. Вірші

14 Oct 2019, 16:01

Амазонка

Ти вільна, як вітер,
Тож коли ти заходиш до зали,
Зчиняється буря. Я тебе не забула.
Коли ти смієшся,
З’являється блиск, як на вістрі кинджала.
Мені про тебе багато казали.
Наприклад, що ти вбиваєш так само легко, як любиш.
Що можеш заплести до кіс буревій
Чи виткати з вітру сорочку
Що цілиш наосліп у точку
Із відстані тисячі кроків
Що після ночі з тобою зникає зі скронь кілька років
Зриваються камені з серця. На щастя.
Що вся історія твого народу
Набита у тебе на передпліччях і зап’ястях
Всі жінки твого роду
Вигином брови зупиняли ворожі стріли
І носили серця у сталі
Мали солону шкіру від морського вітру
І легенд, що про них складали
Всі жінки твого роду знали,
Як заговорити біль і що вишити на долю
Коли не було червоних ниток, фарбували їх соком
Коли не було чорних — кров’ю
Крізь усі твої парфуми проступає запах диму
Прикраси маєш такі, що зброю можна заряджати ними
За твоїми снами можна прокладати стежки
І малювати карти, де стоять ворожі частини
Твоїми словами можна будувати мури
Твоїм мовчанням — розбивати стіни
Твої пальці пропахли такими степовими зіллями,
Що їх вип’єш — забудеш усе, що є
А справжнє ім’я твоє
Знають лиш ті, хто тобі його дав
І ті, для кого це було останнім,
що вони почули

258 0 0

Олена Павлова. Вірші

14 Oct 2019, 16:00

01:37

Видео недоступно для предпросмотра

Смотреть в Telegram

219 0 0

Олена Павлова. Вірші

3 Oct 2019, 13:59

Безквітковий проїзд

Восени це місто стає як стара непрочитана книжка
Пахне так, наче в ньому все літо сушили гербарій
Чи голову. Зберігали скелети рослин і секрети між сторінками
Тобто, листи тобі, замасковані під листя опале
І листи від тебе,
ці квитанції за тепло, якого не було.

Підкажи, це квиток чи засушена квітка?
Скільки сонця ми випили в цьому кафе, що скінчилося літо?
Я б замовила ще, але нам принесуть листопад
Там ковток — і як завжди застудиться горло
В ньому щезне тепло, яке знову не стало словами
Зникне голос — залишу мовчання на чай

В цьому місті, де ранок лягає на шкіру, як крем на обличчя
Де тумани, заварені з неба й крохмалю, густі наче відчай
Де доми такі сірі і так затуляють все сонце, як хмари
А дерева щоночі скидають все листя у спам

Це не спальні райони, це райони безсоння й без сонця
І не вулиці це, а книжкові полиці
Із пошарпаними домами томами
З атомами літа, загубленими між сторінками
З недостиглими словами
любові, застряглими в простиглому горлі
І серцями, заскленими, мов балкони
чи холодні червоні трамвайні вагони
де не вимагають штраф за безквітковий проїзд,
Тільки за безквитковий.

269 0 0

Олена Павлова. Вірші

17 Sep 2019, 10:58

Малевич

Ти — абсолютне число.
Твої ікони — чорним квадратом на покуті
Бо Бог — всередині, а не на левкасах.
Повне затемнення,
Часткове затемнення світу
В тебе навіть чорний
Стає не кольором, а світлом

Чорне світло твоїх картин
Твій чорний квадрат — це чорна діра
Це згущений зміст усіх змістів
Чорна фарба на твоїй палітрі
Настільки важка та містка
Наче ти набрав її з чорної діри
Наче зроблена з поглинутого всесвіту

Ти — перший у цьому всесвіті,
Хто побачив чорну діру.
Максимально згущений морок
Але
На твоїх полотнах
Навіть чорний може бути світлом

Чорне світло Твоїх полотен
Абсолютне число,
абсолютний нуль
Що за цим чорним квадратом?
Все або порожнеча?
Чорна діра усіх змістів
Народжує нові світи

246 0 0

Олена Павлова. Вірші

24 Aug 2019, 18:03

Black & White

Сьогодні моя сорочка — білим по білому.
Така, наче сниться, що спиш,
Бачиш сон уві сні.

Мої думки про тебе такі очевидні ясні
Наче чорним по білому

Твої думки про мене — чорним по чорному
Важко шукати чорні думки у чорній кімнаті
Якщо вони є

Твої слова до мене білим по чорному — титри
Дивлюсь тебе як фільм
Чорно-білий

У тебе вся спина в білому
Це мої погляди
Витри

316 0 0

Олена Павлова. Вірші

13 Aug 2019, 20:18

Ключ

— Поклади мене на музику, — казала вона,
але він клав її тільки на ліжко.

Але ніс на руках так ніжно, як мелодію.
Але так обіймав її стан, наче нотний стан.
Але слухав її, наче пісню
Коли вона погойдувалася,
мов на хвилях,
теплих лампових радіохвилях,
наповнюючи собою цю ніч,
лунаючи на усіх частотах,
наче була не жінкою,
а сонатою.

А на ранок під подушкою знайшовся ключ
І цей ключ був скрипковий

277 0 0

Олена Павлова. Вірші

5 Aug 2019, 19:10

Вермут

Біля озера в парку повітря густе, наче вермут
Пахне травами, що заледве прив’яли в вінку
Нам би пити мартіні чи інші отрути, та де тут
Ти не тут. Є звичайна вода, оберни її на п’янку

Серпень, спека. Будинки, мов щойно із печі
Світло — мед, місто — торт зі згущеного молока
Нектариновий сік безсоромно тече по руках
Перші краплі дощу, як спогад, впиваються в плечі

Все іде до грози, небо — порт, де збираються хмари, мов вівці
Замість сонця — вінок із п’янких свіжоскошених трав.
Ну і от я, мов келих, залита дощем — чи тобою — по вінця,
Ще краплина — і виллюся. Ти б мене вже не зібрав

308 0 0

Олена Павлова. Вірші

3 Aug 2019, 23:03

Відлуння

У кожній моїй каві з молоком хлюпочеться галактика Чумацький Шлях
У кожній моїй каві можна прочитати,
в який бік обертається земля навколо себе

Щоразу прикладаючи до вуха мушлю,
ми досі чуємо відлуння Великого Вибуху
У кожній нашій тіні тиша чорних дір
У кожній ночі — перша вулканічна ніч

На ранок блиск зірок не тане,
а іскриться у росі
Зриваються метеликами квіти
Синє ехо океану
тріпочеться у верховітті осокорів

У кожному моєму слові
є світло того слова, що було спочатку
кожна моя клітина містить часточку Бога
кожен атом — точна копія всесвіту
пил під ногами частково — це пил від зірок
Десь далеко сплять льодовики
і бачать віщі сни про останню у світі весну
і свій перший великий потоп

Повний місяць притягує воду світового океану і воду, з якої складаються тіла жінок
І тоді вони мусять зміцнювати свою кров
червоним сухим вином
щоб хоч якось триматися землі
Його залізом і лозою
щоб забрати трохи волі над собою
від місяця

А на ранок вони варять каву

У кожній каві можна прочитати,
в який бік обертається земля навколо осі

але ніде не написано правди:
земля обертається навколо тебе

279 0 0

Олена Павлова. Вірші

1 Aug 2019, 19:56

https://soundcloud.com/lena-pavlova/pavlova-cold-war

00:00

Видео недоступно для предпросмотра

Смотреть в Telegram

Cold War

Олена Павлова — Холодна війна

245 0 0

Олена Павлова. Вірші

31 Jul 2019, 23:39

217 0 0

Олена Павлова. Вірші

Гео и язык канала

Категория

Олена Павлова. Вірші

Олена Павлова. Вірші

Олена Павлова. Вірші

Олена Павлова. Вірші

Олена Павлова. Вірші

Олена Павлова. Вірші

Олена Павлова. Вірші

Олена Павлова. Вірші

Олена Павлова. Вірші

Олена Павлова. Вірші

Олена Павлова. Вірші

Олена Павлова. Вірші

Олена Павлова. Вірші

Олена Павлова. Вірші

Олена Павлова. Вірші

Олена Павлова. Вірші

Олена Павлова. Вірші

Олена Павлова. Вірші

Олена Павлова. Вірші

Олена Павлова. Вірші

76

Язык сайта

Олена Павлова. Вірші

Гео и язык канала

Категория

76