Сказав як відрізав, за плечі кинув гітару.
Дорога стелилася мов скатертина і все життя мов зламалося.
Сусіди сміялися, розбитий кран лив у стелю.
Формував одкровення о шостій ранку.
Виходив - не зачинив за собою двері.
В голові все крутилося ''як максимум твій сміх!''.
''Як максимум твій сміх!'' -
По колу сходила з розуму пам'ять.
В руках тримав весь цей бісовий світ,
У серці збивалися тромбами грані,
Відзеркалення і пустота
Зупиняли серце при кожному подиху.
З кожним кроком ставали все далі міста,
Які обійшли не зробивши і кроку.
Дорога дуріла, звивалась змією.
Кричала і дивно штовхала у спину,
Проходив обом знайомі місця.
Прийшов до дверей твоєї квартири.
©Cat_Blu