Holistic Translator


Гео и язык канала: не указан, не указан
Категория: не указана


Холістична перекладацька агенція

Связанные каналы

Гео и язык канала
не указан, не указан
Категория
не указана
Статистика
Фильтр публикаций


Мені ще багато чого хочеться сказати про Ґеймана і про ставлення до авторів загалом, але чомусь пойнт, про який я сьогодні думаю — це що ми як суспільство в цілому не доросли ще до того, щоб сприймати жертв публічних осіб не як статистів, а як живих людей. Я багато років поважала Берроуза попри вбивство дружини, і вона так і лишалася дружиною з самим лише іменем, доки мені не попалася ця стаття, де Джоан Воллмер описувалася як жива людина з власним талановитим, самобутнім і гідним творчим спадком, який абсолютно нікого всі ці роки не цікавив. І я багато читала про бітників, але лише три тижні тому дізналася про дівчину Ніла Кессіді Наталі Джексон, яка через нього покінчила життя самогубством, перерізавши собі горло та стрибнувши з даху будівлі. Живі люди в тіні знаменитостей стають якимись незначними, їхні життя, смерті та особисті трагедії чомусь не важать стільки, скільки діяння їх кривдників, і ось замість хоча б поверхневого вивчення біографії Воллмер ми розмірковуємо, як вплинула ця «подія» на життя Берроуза й чи вона його, часом, не травмувала, а якщо травмувала, то як це відбилося в його творчості. Те саме зараз буде з дівчатами та жінками Ґеймана, яких будуть розглядати під мікроскопом тільки на предмет, чи вони, бува, не збрехали, і зневажливо обговорювати, а чого вони не заявили раніше, але вони так і лишаються якимись статистками та картонками, бо нам важливіше, як це вплине на Ґеймана і наші з ним читацькі стосунки, ніж по-справжньому поспівчувати жертвам — і це навіть попри цілком здоровий тренд останніх років у трукраймі розповідати історії з перспективи жертв, а не вбивць, який не розповсюджується масово на знаменитостей, яких ми колись любили, та тих, хто від них постраждав. Change my mind.
P.S. Чоловік каже, що цю ситуацію можна спроєктувати у макромасштабі на ставлення світу до українців як до знеособленої маси перед лицем глобального страху перед росією і небажанням «втратити те, що ми так любили» (балет, Достоєвського, Машу Гєссен, «геніальне» кіно Сєрєбрєннікова, російських супермоделей etc.), і я відчуваю, що не можу не погодитись.


Я так розумію, Ґеймана ми більше в резюме не вписуємо 😢
Хто ще не читав, лінк покладу в коментарі, але попереджаю, там доволі огидно, кого триґерять зґвалтування - краще не тре'.

92 0 1 13 14

Максим Нестелєєв: "Infinite Jest" Девіда Фостера Воллеса в остаточному перекладі буде називатися "Невгавний жарт".
Читачі: Існування дитячого серіалу "Невгамовні" унеможливлює використання цього слов[ечк]а та його похідних у будь-яких інших контекстах!


А минулого року було буквально так


👆 Мої два переклади ще в роботі, але все буде. Загалом, якщо вам цікаво, за цей рік я маю здати (поки що) 15 перекладів, із великим перекосом у перше півріччя (бо на друге ще стопудово щось накидають), плюс один уже полетів на редагування в перші числа січня. Так, це нормальна кількість, минулого року я за часткової працездатності здала 10, а цього сподіваюся повернутися до інтенсивнішого робочого графіку. Ну а як воно буде фактично - то вже питання до серотоніну і кортизолу 🥲


Репост из: Видавництво Жупанського
ВИДАВНИЧІ ПЛАНИ (2025 – 2026)

✅ У перші тижні нового року традиційно ділимося нашими видавничими планами на цей і навіть уже на наступний рік. Такий широкий часовий діапазон зумовлений загальною ситуацією із перевантаженням друкарень, про що ми нещодавно писали у наших підсумках 2024 року, але не лише цим. Як ми вже не раз зазначали, наше видавництво намагається видавати книжки, актуальність яких уже доведена часом, або ж, якщо це стосується відносно сучасних творів, то це такі, що, на нашу думку, претендують на цю позачасову актуальність. Ми усвідомлюємо, що нові переклади більшості цих речей з’являться дуже нескоро, а навіть якщо і з’являться, то, швидше за все, це буде питання далекого майбутнього, коли все вже буде геть інакше, аніж тепер. Відповідно, готуючи ці книжки до видання, ми добре розуміємо, що не маємо права на прикрі перекладацькі чи редакторські помилки та недогляди, а то й відверту халтуру, якою, на жаль, за нашими спостереженнями, все частіше рясніють перекладні видання в умовах стрімкого зростання й розширення українського книговидання. Саме тому в нас часто трапляються такі значні затримки із вже давно анонсованими видавничими проектами, на які ви чекаєте багато років. І тут ми дякуємо вам за терпіння і можемо лише сказати, що всі ці книжки обов’язково вийдуть друком. А ще вкотре наголосимо, що поміж швидко й неякісно та повільно, але якісно ми завжди обираємо другий варіант, бо воліємо, щоб з вагомим базисом світової літератури і культури наші читачі знайомилися саме за якісними перекладами і виданнями в цілому.

Загалом же з-поміж близько двадцяти п’яти анонсованих на 2024–2025 роки видань ми вже видали 15 назв. Ну, добре, майже видали, оскільки п’ять книжок зараз на фінальних стадіях друку і питання часу з’яви їх у книгарнях становить орієнтовно місяць. Тож, як бачите, процес триває, і ми рано чи пізно виконуємо всі наші книжкові обіцянки.

Детальніше про анонси тут


Репост из: Бабай
☄️Пʼятий та фінальний епізод подкасту «Страхітливе» студентки ШЖК Олесі Василюк уже можна прослухати на ютуб-каналі Бабая!

🧟‍♂️Сьогодні говоримо із Натою Гриценко – українською перекладачкою, письменницею та музиканткою.

💀У подкасті - думки Нати про теперішнє і майбутнє українського горору, а ще про місце, яке він займає у контексті світового жаху (і чи є це місце узагалі)

💥П'ятий епізод є останнім у першому сезоні подкасту, тож залишайте коментарі й враження про цей та попередні випуски, розповідайте, що сподобалося, чого би хотіли в подальшому.


Ще на фейсбуці обіцяла розповісти про свій перекладацький процес. Одразу скажу, що оскільки в мене немає формальної освіти, я гадки не маю, чи існує якийсь «правильний» спосіб і як це роблять інші; єдиний варіант, який я бачила в чужих текстах — це перемежовування абзаців оригіналу з абзацами перекладу для порівняння, плюс знаю, що дехто користується діплом та навіть ґуґл-транслейтом, ніби як щоб порівнювати свій варіант із машинним. Нікого не засуджую й не коментую, просто розкажу, як роблю сама.

Отже, я читаю речення англійською й одразу переформульовую його в голові українською, змінюючи синтаксис. Якщо цей синтаксис одразу зрозумілий, то дивлюся в онлайн-словнику тільки незрозумілі слова або ґуґлю специфічні вирази та ідіоми. Якщо речення складніше й незрозуміліше, то спершу перевіряю значення всіх слів за словником, а тоді вже подумки складаю синтаксис. (Буває іноді, що треба прочитати пару наступних речень, щоб зрозуміти, про що йшла мова.) Далі я замінюю повністю або по частинах речення в оригіналі на перекладне й після цього видаляю речення англійською, тож якщо ви побачите мій текст у процесі, то там буде пів абзацу українською, а решта англійською. Плюси цього методу — в тому, що у файлі не лишається зайвого тексту, всі речення перекладаються одне за одним послідовно. Мінус — у тому, що процес вимагає уважності, бажано не відволікатися в процесі, щоб не випустити випадково якусь частину речення з буферу обміну в голові. Якщо текст доволі простий, то я можу перекладати автоматично, і руки зазвичай дописують попереднє речення, доки очі вже дивляться в наступне й переформульовують його наперед.

Відтак я не користуюся онлайн-перекладачами для «порівняння» своєї версії з машинною, бо цієї своєї версії мені завжди достатньо, і додаткова перевірка мене буде тільки сповільнювати. Я користуюся тільки онлайн-словниками (англійськими й англо-українськими), словником синонімів, тлумачним, англійським та українським словниками сленгу, словниками рим для поезії, ну й, звісно, активно ґуґлом, бо постійно треба фактчекати якісь реалії з перекладу для контексту. Тож весь робочий процес у мене мінімізований до найпотрібніших інструментів, і я не вводжу зайвих кроків, які ускладнюватимуть мені процес, бо не бачу в цьому сенсу.

Треба визнати, що я людина багато в чому старомодна й навряд чи користувалася б онлайн-перекладачами чи ШІ вже тому, що люблю все робити ручками й маю невелику ШІ-фобію, і тому мене трохи ображає, коли люди питають мене, чи перекладаю я через діпл, або впевнено пишуть мені, що «ну всі ж цим користуються». Теоретично я знаю про існування програм, які запам’ятовують варіанти твого перекладу того чи іншого слова й автоматизують таким чином процес, але коли я працюю над текстом, то тримаю всі ці варіанти в голові чи в крайньому разі записую в блокноті, й загалом майже весь хід роботи зберігається у мене в пам’яті до завершення тексту, тож я більш-менш можу навіть згадати, яке слово вживала в якому місці перекладу, й програми мені для цього не потрібні. Кажу це не щоб похвалитися, а просто для розуміння, що не всім перекладачам конче потрібні програмні милиці, й розписуватися за всіх не варто, бо в кожного свій процес і свої преференції.

Діліться за бажання своїм досвідом, мені буде цікаво порівняти наші процеси!


З вашого дозволу, буду час від часу розважати вас своїми архівними перекладами поезії, бо це одна з моїх най-найулюбленіших справ, на якій я відпочиваю душею. Цей вірш перекладався для приміток до збірки Джорджа Мартіна "Ночеліт", а то був ще бородатий 2018-й і наша найперша дружня редакційна команда, з якою ми разом зробили кількох Ґейманів і ще багато хорошого за смішні гроші. Були часи!

Під рокотанням верхових глибин
У неозорих надрах океану
У давній безсновидний тихоплин
Поринув Кракен; днями світло тьмяне
Лоскоче тілеса його; вгорі
Тисячолітні губки розрослися;
А вдалині, де сяйвом налилися
Чудесні гроти й потайні монастирі,
Поліпів сонмище на води знай відкине
Прокволистої зелені світанок.
Лежить він вік, лиш раз у раз поглине
Червів без ліку; аж останніх днин
Сягне вогонь пекучий низовин,
Пред очі янгольські й людські він наостанок
Із ревом зрине й на поверхні згине.

Альфред Теннісон, "Кракен"


Авторські помилки: коли ми їх усе ж таки виправляємо. Розбираємо на прикладах.

Одразу скажу, що загалом це не наша робота — виправляти косяки за авторами, ми не русня, щоб переписувати книжки під себе; наша робота — передати авторський текст максимально близько до оригіналу, навіть якщо цей оригінал ідіотський. Але іноді помилки бувають надто очевидні, і якщо напишеш, як було в оригіналі, редактор усе одно це виправить у рамках здорового глузду, бо український текст усе ж таки мусить бути максимально якісним і читабельним. Тож просто знайте, що якщо якийсь переклад видається вам стилістично дивним, то це ви ще не бачили оригіналу і заробленої на цій книжці перекладацько-редакторської сивини.

Приклад 1 (підліткове фентезі): персонаж бере в руки викрутку, яка наступної сторінки перетворюється на молоток і надалі лишається молотком.
Ріішення: оскільки це очевидний логічний промах, не виловлений авторкою та редакторами оригіналу, можна взяти на себе сміливість одразу написати про молоток.

Приклад 2 (фантастика): речення з очевидними тавтологіями, буває, що навіть із потрійними, що не виконують жодної функції, окрім свідчення про якість вичитки оригіналу.
Рішення: можна опустити раз повторюване слово або замінити на синонім, бо редактор, який працюватиме з готовим перекладом, все одно зробить це за тебе, щоб читач не придирався, гадаючи, що це перекладач на цьому місці заснув.

Приклад 3 (популярне фентезі): «Її ззаду хтось покликав, і вона обернулася поглянути, хто покликав її ззаду». (Ви не повірите, але подібна фігня вже не вперше трапляється в деяких сучасних текстах.)
Рішення: скоротити в рамках здорового глузду, щоб не травмувати читачів.

Приклад 4 (нонфікшн): фактична помилка, наприклад, в тексті вказаний не той монарх або хибна дата.
Рішення: лишити в тексті як є, але дати примітку з уточненням.

Приклад 5 (фантастика): «Сталін убив півтора мільйони, й то тільки росіян».
Що й не дивно, американські та британські автори часто не розрізняють росіян із сусідніми народами й не дуже люблять таке фактчекати, тому називають поголівно всіх жителів СРСР «росіянами», а все східноєвропейське «російським».
Рішення: Оскільки ця херня змогла прослизнути навіть у далекий від теми фантастичний текст, де ця фраза взагалі ніяк не впливала на сюжетний зміст, а ми з колоніальними узагальненнями намагаємося боротися, у друк пішло «Сталін убив півтора мільйони, й то тільки власних громадян».

Приклад 5.1 (нонфікшн): «…вторгнулися завойовники з російських степів на північ від Чорного Моря», «Баба Яга, що вважається відьмою у російському фольклорі», бо, як відомо, на схід від Польщі нічого, крім російського, ніколи не було.
Рішення: порадилися з редакторкою й замінили на «євразійських» та «східноєвропейському» відповідно, щоб у читачів не бомбило так само, як у нас. Там ще було смішне намагання видати за російське слово «курган», але то лишиться на совісті авторки.

Щоб вас не лякати, це загалом усі приклади, назбирані за 7,5 років роботи, й трапляються вони переважно у менш досвідчених авторів. Загалом же ми лишаємо тексти в тому вигляді, в якому вони нам приходять, не змінюючи стиль та лексику й лише трохи причісуючи авторську кострубатість. Виняток, як бачите — намагання всюду присунути росіян, але, на щастя, зовсім всратих книжок наші видавці уникають, а з дрібними неточностями ми даємо собі раду. Звісно, завжди хочеться працювати з максимально класним оригіналом, але склад нашого портфоліо диктують не лише наші бажанки, але й ринок, тому ми беремо перший удар тексту на себе, щоб вам було трохи приємніше читати його українською :)


А осіння депресія - це 9-10 незавершених перекладів на початок року 😢
(Не переживайте, я вже активно розгрібаюся.)
Дякую колегам за вранішній мем, ви мене розумієте, як ніхто!


Дуже люблю перекладати комікси, але ненавиджу ономатопею, всі ці бум, брязь, хвись, трісь і рип доводять мене до сказу, а за кожне screeeee в оригіналі готова вбивати. Але оце моя найвдаліша придумка за роки з Ґібсонівського "Чужого 3", не пам'ятаю точно, що там було в оригіналі, але від поєднання "хап" і цієї задоволеної зубатої морди досі сміюся.
На жаль, переклад звуконаслідувань не можна віддати на аутсорс, як це буває у голлівудських сценаристів, тож піду мучитися далі 🙂


Останнє, чим можна і треба похвалитися цього року - це, звісно, "Бабай. Нічний сеанс". Велика редакторська робота і, для різноманіття, перша публікація з 2017 року, що зібрала цілий спектр читацьких вражень, від захвату до meh. Хочеться писати частіше, але велика кількість перекладів вимагає кращого тайм-менеджменту, тож добре, що наступного року вдасться видасти вже готові твори, а там глянемо, на що новенького ще ставатиме сил.


А тепер давайте про серйозне. Кажуть, депресія нині виходить на перше місце у світі серед хвороб, які спричиняють найбільшу шкоду для економіки. Цього року я мала всі можливості перевірити це на собі, тому що попри рік на антидепресантах, результатом лікування став мінімальний зсув до «не плакати щодня» і спорадичної імітації інтелектуальної роботи, при цьому в голові майже впродовж усього 2024-го стояв густий туман, що притупляв майже будь-яку когнітивну діяльність та цікавість до життя. Простіше кажучи, впродовж весни-літа я декілька місяців не могла працювати майже ніяк, іноді вичавлюючи з себе максимум сторінку перекладу на день, та й то тому, що робота — це єдине, чим у принципі виходить себе зайняти, коли зовсім нічого не хочеться. Звідси всі пройобані на кілька місяців дедлайни, страшенні борги під кінець року й постійний сором перед видавцями, бо мені в більшості випадків не стає сміливості сказати прямо: вибачте, я дуже хочу виконати свої зобов’язання перед вами, але не можу продуктивно працювати через депресію. Звісно, борги рано чи пізно доводиться закривати, тому під кінець року я робила по 40+ тисяч знаків перекладу на день, і це так само ненормально, як і 3–5 тисяч.

Ця велика невідповідність між бажаним результатом та об’єктивними можливостями тільки підсилює й без того пригнічений стан, надто коли сидиш кілька місяців без грошей, бо не можеш закінчити та здати жодного перекладу. При цьому відмовитися від роботи теж не можеш, бо наступного разу тебе вже можуть просто не покликати, й це суто диво, що видавці цього року йшли назустріч, прощали кількамісячні запізнення й навіть попри них пропонували по завершенню нові проєкти. Якщо хтось із моїх роботодавців це читає — я дуже вдячна вам за розуміння цього року, бо якщо в кінці 2023-го я публічно психувала, то цьогоріч замкнулася в собі й просто нескінченно просила про перенесення дедлайнів, і розгрібаю наслідки цього досі, коли певна продуктивність уже повернулася.

Я знаю ще принаймні декількох перекладачів із аналогічними проблемами, й не всі готові про це розповідати вголос, але я дуже сподіваюся, що ми всі навчимося комунікувати власні труднощі вголос, іти назустріч одне одному й робити видавничий процес максимально комфортним для всіх. Ну й, звісно, мораль усієї цієї історії в тому, що треба вчасно звертатися по допомогу, пробувати різні методи та схеми лікування й триматися разом, виявляючи розуміння та співчуття і допомагаючи одне одному пережити ці пекельні з усіх точок зору роки.


Видавці be like: я бачу, ви ще дихаєте почали писати в телеграм-канал, мабуть, у вас з'явився час узяти ще 5-7 проєктів на наступний рік?

Також я, коли перекладацькі плани не забиті щонайменше на пів року наперед: о ні, я лишуся без роботи й буду голодувати, треба терміново погодитися на все, що мені пропонують, а тоді ще взяти по ходу 3-4 проєкти поменше, просто про всяк випадок.

Бажаю всім наступного року не лише цікавої роботи, але й реалістичного оцінювання власних сил, щоб лишався час їсти, спати, дихати та хоча б іноді читати книжечки для себе!


Репост из: Видавництво «Видавництво»
⚡️Кілька сторінок із мальопису «Коротка історія довгої війни»

Показано 16 последних публикаций.

166

подписчиков
Статистика канала