Holistic Translator

Я так розумію, Ґеймана ми більше в резюме не вписуємо 😢
Хто ще не читав, лінк покладу в коментарі, але попереджаю, там доволі огидно, кого триґерять зґвалтування - краще не тре'.

👆 Мої два переклади ще в роботі, але все буде. Загалом, якщо вам цікаво, за цей рік я маю здати (поки що) 15 перекладів, із великим перекосом у перше півріччя (бо на друге ще стопудово щось накидають), плюс один уже полетів на редагування в перші числа січня. Так, це нормальна кількість, минулого року я за часткової працездатності здала 10, а цього сподіваюся повернутися до інтенсивнішого робочого графіку. Ну а як воно буде фактично - то вже питання до серотоніну і кортизолу 🥲

Ще на фейсбуці обіцяла розповісти про свій перекладацький процес. Одразу скажу, що оскільки в мене немає формальної освіти, я гадки не маю, чи існує якийсь «правильний» спосіб і як це роблять інші; єдиний варіант, який я бачила в чужих текстах — це перемежовування абзаців оригіналу з абзацами перекладу для порівняння, плюс знаю, що дехто користується діплом та навіть ґуґл-транслейтом, ніби як щоб порівнювати свій варіант із машинним. Нікого не засуджую й не коментую, просто розкажу, як роблю сама.

Отже, я читаю речення англійською й одразу переформульовую його в голові українською, змінюючи синтаксис. Якщо цей синтаксис одразу зрозумілий, то дивлюся в онлайн-словнику тільки незрозумілі слова або ґуґлю специфічні вирази та ідіоми. Якщо речення складніше й незрозуміліше, то спершу перевіряю значення всіх слів за словником, а тоді вже подумки складаю синтаксис. (Буває іноді, що треба прочитати пару наступних речень, щоб зрозуміти, про що йшла мова.) Далі я замінюю повністю або по частинах речення в оригіналі на перекладне й після цього видаляю речення англійською, тож якщо ви побачите мій текст у процесі, то там буде пів абзацу українською, а решта англійською. Плюси цього методу — в тому, що у файлі не лишається зайвого тексту, всі речення перекладаються одне за одним послідовно. Мінус — у тому, що процес вимагає уважності, бажано не відволікатися в процесі, щоб не випустити випадково якусь частину речення з буферу обміну в голові. Якщо текст доволі простий, то я можу перекладати автоматично, і руки зазвичай дописують попереднє речення, доки очі вже дивляться в наступне й переформульовують його наперед.

Відтак я не користуюся онлайн-перекладачами для «порівняння» своєї версії з машинною, бо цієї своєї версії мені завжди достатньо, і додаткова перевірка мене буде тільки сповільнювати. Я користуюся тільки онлайн-словниками (англійськими й англо-українськими), словником синонімів, тлумачним, англійським та українським словниками сленгу, словниками рим для поезії, ну й, звісно, активно ґуґлом, бо постійно треба фактчекати якісь реалії з перекладу для контексту. Тож весь робочий процес у мене мінімізований до найпотрібніших інструментів, і я не вводжу зайвих кроків, які ускладнюватимуть мені процес, бо не бачу в цьому сенсу.

Треба визнати, що я людина багато в чому старомодна й навряд чи користувалася б онлайн-перекладачами чи ШІ вже тому, що люблю все робити ручками й маю невелику ШІ-фобію, і тому мене трохи ображає, коли люди питають мене, чи перекладаю я через діпл, або впевнено пишуть мені, що «ну всі ж цим користуються». Теоретично я знаю про існування програм, які запам’ятовують варіанти твого перекладу того чи іншого слова й автоматизують таким чином процес, але коли я працюю над текстом, то тримаю всі ці варіанти в голові чи в крайньому разі записую в блокноті, й загалом майже весь хід роботи зберігається у мене в пам’яті до завершення тексту, тож я більш-менш можу навіть згадати, яке слово вживала в якому місці перекладу, й програми мені для цього не потрібні. Кажу це не щоб похвалитися, а просто для розуміння, що не всім перекладачам конче потрібні програмні милиці, й розписуватися за всіх не варто, бо в кожного свій процес і свої преференції.

Діліться за бажання своїм досвідом, мені буде цікаво порівняти наші процеси!

З вашого дозволу, буду час від часу розважати вас своїми архівними перекладами поезії, бо це одна з моїх най-найулюбленіших справ, на якій я відпочиваю душею. Цей вірш перекладався для приміток до збірки Джорджа Мартіна "Ночеліт", а то був ще бородатий 2018-й і наша найперша дружня редакційна команда, з якою ми разом зробили кількох Ґейманів і ще багато хорошого за смішні гроші. Були часи!

Під рокотанням верхових глибин
У неозорих надрах океану
У давній безсновидний тихоплин
Поринув Кракен; днями світло тьмяне
Лоскоче тілеса його; вгорі
Тисячолітні губки розрослися;
А вдалині, де сяйвом налилися
Чудесні гроти й потайні монастирі,
Поліпів сонмище на води знай відкине
Прокволистої зелені світанок.
Лежить він вік, лиш раз у раз поглине
Червів без ліку; аж останніх днин
Сягне вогонь пекучий низовин,
Пред очі янгольські й людські він наостанок
Із ревом зрине й на поверхні згине.

Альфред Теннісон, "Кракен"

Авторські помилки: коли ми їх усе ж таки виправляємо. Розбираємо на прикладах.

Одразу скажу, що загалом це не наша робота — виправляти косяки за авторами, ми не русня, щоб переписувати книжки під себе; наша робота — передати авторський текст максимально близько до оригіналу, навіть якщо цей оригінал ідіотський. Але іноді помилки бувають надто очевидні, і якщо напишеш, як було в оригіналі, редактор усе одно це виправить у рамках здорового глузду, бо український текст усе ж таки мусить бути максимально якісним і читабельним. Тож просто знайте, що якщо якийсь переклад видається вам стилістично дивним, то це ви ще не бачили оригіналу і заробленої на цій книжці перекладацько-редакторської сивини.

Приклад 1 (підліткове фентезі): персонаж бере в руки викрутку, яка наступної сторінки перетворюється на молоток і надалі лишається молотком.
Ріішення: оскільки це очевидний логічний промах, не виловлений авторкою та редакторами оригіналу, можна взяти на себе сміливість одразу написати про молоток.

Приклад 2 (фантастика): речення з очевидними тавтологіями, буває, що навіть із потрійними, що не виконують жодної функції, окрім свідчення про якість вичитки оригіналу.
Рішення: можна опустити раз повторюване слово або замінити на синонім, бо редактор, який працюватиме з готовим перекладом, все одно зробить це за тебе, щоб читач не придирався, гадаючи, що це перекладач на цьому місці заснув.

Приклад 3 (популярне фентезі): «Її ззаду хтось покликав, і вона обернулася поглянути, хто покликав її ззаду». (Ви не повірите, але подібна фігня вже не вперше трапляється в деяких сучасних текстах.)
Рішення: скоротити в рамках здорового глузду, щоб не травмувати читачів.

Приклад 4 (нонфікшн): фактична помилка, наприклад, в тексті вказаний не той монарх або хибна дата.
Рішення: лишити в тексті як є, але дати примітку з уточненням.

Приклад 5 (фантастика): «Сталін убив півтора мільйони, й то тільки росіян».
Що й не дивно, американські та британські автори часто не розрізняють росіян із сусідніми народами й не дуже люблять таке фактчекати, тому називають поголівно всіх жителів СРСР «росіянами», а все східноєвропейське «російським».
Рішення: Оскільки ця херня змогла прослизнути навіть у далекий від теми фантастичний текст, де ця фраза взагалі ніяк не впливала на сюжетний зміст, а ми з колоніальними узагальненнями намагаємося боротися, у друк пішло «Сталін убив півтора мільйони, й то тільки власних громадян».

Приклад 5.1 (нонфікшн): «…вторгнулися завойовники з російських степів на північ від Чорного Моря», «Баба Яга, що вважається відьмою у російському фольклорі», бо, як відомо, на схід від Польщі нічого, крім російського, ніколи не було.
Рішення: порадилися з редакторкою й замінили на «євразійських» та «східноєвропейському» відповідно, щоб у читачів не бомбило так само, як у нас. Там ще було смішне намагання видати за російське слово «курган», але то лишиться на совісті авторки.

Щоб вас не лякати, це загалом усі приклади, назбирані за 7,5 років роботи, й трапляються вони переважно у менш досвідчених авторів. Загалом же ми лишаємо тексти в тому вигляді, в якому вони нам приходять, не змінюючи стиль та лексику й лише трохи причісуючи авторську кострубатість. Виняток, як бачите — намагання всюду присунути росіян, але, на щастя, зовсім всратих книжок наші видавці уникають, а з дрібними неточностями ми даємо собі раду. Звісно, завжди хочеться працювати з максимально класним оригіналом, але склад нашого портфоліо диктують не лише наші бажанки, але й ринок, тому ми беремо перший удар тексту на себе, щоб вам було трохи приємніше читати його українською :)

А тепер давайте про серйозне. Кажуть, депресія нині виходить на перше місце у світі серед хвороб, які спричиняють найбільшу шкоду для економіки. Цього року я мала всі можливості перевірити це на собі, тому що попри рік на антидепресантах, результатом лікування став мінімальний зсув до «не плакати щодня» і спорадичної імітації інтелектуальної роботи, при цьому в голові майже впродовж усього 2024-го стояв густий туман, що притупляв майже будь-яку когнітивну діяльність та цікавість до життя. Простіше кажучи, впродовж весни-літа я декілька місяців не могла працювати майже ніяк, іноді вичавлюючи з себе максимум сторінку перекладу на день, та й то тому, що робота — це єдине, чим у принципі виходить себе зайняти, коли зовсім нічого не хочеться. Звідси всі пройобані на кілька місяців дедлайни, страшенні борги під кінець року й постійний сором перед видавцями, бо мені в більшості випадків не стає сміливості сказати прямо: вибачте, я дуже хочу виконати свої зобов’язання перед вами, але не можу продуктивно працювати через депресію. Звісно, борги рано чи пізно доводиться закривати, тому під кінець року я робила по 40+ тисяч знаків перекладу на день, і це так само ненормально, як і 3–5 тисяч.

Ця велика невідповідність між бажаним результатом та об’єктивними можливостями тільки підсилює й без того пригнічений стан, надто коли сидиш кілька місяців без грошей, бо не можеш закінчити та здати жодного перекладу. При цьому відмовитися від роботи теж не можеш, бо наступного разу тебе вже можуть просто не покликати, й це суто диво, що видавці цього року йшли назустріч, прощали кількамісячні запізнення й навіть попри них пропонували по завершенню нові проєкти. Якщо хтось із моїх роботодавців це читає — я дуже вдячна вам за розуміння цього року, бо якщо в кінці 2023-го я публічно психувала, то цьогоріч замкнулася в собі й просто нескінченно просила про перенесення дедлайнів, і розгрібаю наслідки цього досі, коли певна продуктивність уже повернулася.

Я знаю ще принаймні декількох перекладачів із аналогічними проблемами, й не всі готові про це розповідати вголос, але я дуже сподіваюся, що ми всі навчимося комунікувати власні труднощі вголос, іти назустріч одне одному й робити видавничий процес максимально комфортним для всіх. Ну й, звісно, мораль усієї цієї історії в тому, що треба вчасно звертатися по допомогу, пробувати різні методи та схеми лікування й триматися разом, виявляючи розуміння та співчуття і допомагаючи одне одному пережити ці пекельні з усіх точок зору роки.