І так, закінчився другий порт.
Перший порт в якому я брала участь.
Сподіваюсь, в наступному я матиму честь та змогу стати частиною команди.

Які мої враження?
Неймовірні. Попри тривоги Порт зміг створити відчуття безпечного острівця, де війна є тільки у книгах, віршах та піснях. У сумі за тими, кого вже немає поруч.
Але не там, не за вікном.

Це було тотальне розслаблення і перезавантаження нервової системи, попри безліч сліз, які трохи підсолонили і без того солоне узбережжя.

Я була рада милуватися неймовірними локаціями і декором (якшо хтось знає де взяти ловець з медузою, напишіть мені🤣), я була щаслива обнімати знайомі обличчям, ділитися почуттями, новинами, спогадами, планами. Була рада просто обійматися. Дякую порту що дає таку можливість 🥰

Цей порт був ще крутіший попереднього. Видно як з маленького фестивалю порт починає набирати обертів, дорослішати, ставати ще більш свідомим. Тепер він не дитя, він бунтівний підліток, який сміливо заявляє про себе.

І це неймовірно чудово💕
Бажаю порту стати чарівним юнаком і дожити до глибокої, поважної мудрості🥰

Дякую, що ти є, порт.

Дякую кожному, хто робить цю казку реальністтю, кожному та кожній, хто обирає бути причетним, як учасник, організатор, волонтер, гість 💕
Ви всі частина творення новітньої історії України 🙏