- так, буду! - відповідаю я зі слабкою усмішкою на обличчі. насправді я ненавиджу м’яту та все що з нею зв‘язано, а точніше, майже все, бо з нею зв‘язаний ти. у твоїй кімнаті завжди був аромат цієї рослини, адже свіжо зірвані листки стояли в маленькій посудинці, яка виглядала як стародавня тарілочка для прикрас, але те й не дивно, бо «вона перепала мені від моєї бабусі»
з очима, у яких горіли вогники, я чекала за столом на свою чашку огидного для мене, проте улюбленого для тебе напою. те, як ти дістаєш прозору чашку з маленьким малюнком кота, стараєшся не розлити гарячу воду та акуратно подаєш мені все зі словами «зачекай рівно 5 хвилин!», заставляло моє серце вискакувати з грудей
я помітила що твоя футболка завжди спадає з твого лівого плеча, а п‘єш чай ти дуже повільно, ніби розтягуючи кожен момент цієї «насолоди», а ще твій чуб зранку неможливо вкласти і ти тихо сваришся через те що він надто тобі заважає
ці всі деталі роблять тебе особливим в моїх очах, а мене - закоханою дурненькою дівчинкою, яка просто насолоджується присутністю людини яка дарує відчуття дому та спокою
@chamele0nj - чашка мінхо
