Введите текст для поиска
Расширенный поиск каналов

мет п р р r

@metprifon
Гео и язык канала: не указан, не указан
Категория: не указана

отаке пишеться

Связанные каналы
Гео и язык канала
не указан, не указан
Категория
не указана
Статистика
Это ваш канал? Подтвердить История канала
Фильтр публикаций

мет п р р r

11 Jun 2022, 16:20

Открыть в Telegram Поделиться Пожаловаться
забудь понівечену весну
згадай безшумне самотнє літо
сотні людей без турбот і спочинку у лагідних водах життя
забудь кожну ніч, коли спав
і кожен забитий мертвотілою тишею день, коли спати не міг
на пам‘ять не хочу мати ні того, ні іншого
забудь усі знеструмлені лінії електропередач нечітко вздовж усієї смуги особистого фронту
бо пам‘ять – річ невибаглива
забув – і не пам‘ятаєш
до згину
я знаю, як ти чекав
тої весни
натомість триває зима
сьомий місяць
і не перестає
не перестає
не перестає
не перетворюється
ні на літо
ні на осінь
ні на що взагалі
ти
знав завжди, як називати явища з одного краю на межі цілковитої радости, і на потойбіччі посмертного блукання – з іншого
ти знав!
і казав мені щоразу
яким шляхом рушати назад, аби земний спокій істотно не сплутався у різнокрайому розумінні суттєвостей
зустріньмось!
чекай на мене у розточчі стіксу й сіверського дінця
розкажеш мені
якою чарівною видалась понівечена весна
тривалістю в сто днів сто мільйонів секунд вселютневої зими
110 0 0
мет п р р r

14 Dec 2021, 12:01

Открыть в Telegram Поделиться Пожаловаться
266 0 1
мет п р р r

14 Dec 2021, 12:01

Открыть в Telegram Поделиться Пожаловаться
тут такі новини останніми днями. все тутешнє місиво по-трошки перекочовує в інстаграм. будуть нові формати віршиків і всякі інші приколи
тому, во
ловіть
236 0 0
мет п р р r

8 Dec 2021, 15:34

Открыть в Telegram Поделиться Пожаловаться
1909-2021

¿які маєте два бажання?
269 0 0
мет п р р r

8 Dec 2021, 15:32

Открыть в Telegram Поделиться Пожаловаться
% човни спалити спереду і ззаду,
лягти на ліжко, не дивитись ні на що
без сновидінь заснути, та цікавості заради
прокинутися років через сто %
232 0 0 4
мет п р р r

8 Dec 2021, 15:31

Открыть в Telegram Поделиться Пожаловаться
# жити на голій вершині,
писати звичайні сонети…
і брати в людей із долини
хліб, вино і котлети #
195 0 0 2
мет п р р r

7 Nov 2021, 13:53

Открыть в Telegram Поделиться Пожаловаться
дивлюсь на нього згори
як падає листя з дерев на його обличчя
як пульсують жили на його блідій руці
питаю
ти виспався?
що тобі снилось?
ти сьогодні спав взагалі?
мовчить
ну, нехай
йду собі
обдираю золото із ліхтарів
собі на прикраси
рахую мертвих дітей і живих птахів

четверта по полудню
пізня осінь
час від часу періщать дощі
кажу йому
поспи хоча б вдень
хоча б раз на тиждень
мовчить
що ж
йду собі далі
змикаю докупи пальці на правій руці
гасне на його чолі світло
не їздять тролейбуси
не працюють бари й дитячі садки

третій тиждень
каже
коли я посплю? хоча б вдень
коли насняться мені якісь сни?
мовчу
боже, яка ж ти!
розмикаю пальці
зминаю свої кулаки

перший місяць
він спить
йому сняться самотні міста й пустирі
питає потім
ти спиш?
не спи ж бо
ходи зі мною ламати мости
зводити хижі
руйнувати дитячі доми
не спи
забери мене звідси!
дай напитись живої води!

четверта по півночі
другий тиждень
не спали вже три доби
спитав
наснишся мені?
даси мені якийсь знак?
тікай з чужих міст!
додому!
до мене!
сюди!

докричався

ліхтарі не горять тут десять років
люди не мають роботи
діти не грають у піжмурки й не читають книжки

ми ж
не були тут анітрохи
нас вигадали
він не бачив мене ніколи
я не знала його взагалі
248 0 0
мет п р р r

27 Oct 2021, 18:38

Открыть в Telegram Поделиться Пожаловаться
шум столярних станків
ні! шум товарних вагонів
ні! шум кораблів, що прибувають
ні! ні! ні!

то шум думок, що розтинають мені череп кілками
думаєш, я дам собі ради?
неправда
не дам

даси мені забути риси свого обличчя?
бо я ж розірву твої щоки до краю потилиці
аби не пам‘ятати

стукіт юрби дитячих ніг
так? стукіт молотків корабельних майстрів
так? стукіт дерев‘яних дверей у підвалах
так-бо? чи ні?

даси розіпнути себе десь серед темряви сільських домів?
чи тобі там страшно ходити?
або ти мене розіпни
бо як іще покінчити з усім?
кінчиком ножів, що я у дарунки складала тобі щороку

ні?

стукіт пришвартованих кораблів
так! шум автомагістрального світла
ні? гуркіт сміття на дні
ні? ні! – ні.
187 0 0
мет п р р r

5 Oct 2021, 09:21

Открыть в Telegram Поделиться Пожаловаться
людям дали серце, аби вони емоціювали й ловили чуття інших людей
і розум людям дали, щоб обдумувати ті зв‘язки й перетворювати їх серцю в страждання
і тіло дали, аби воно фізично відтворювало розмисли
//усе взаємопов‘язане взаємовідтворюється//
я розумію самотність
я не розумію, як із нею співіснувати
я не розумію, як уникати її
я не можу її знищити
186 0 0
мет п р р r

5 Oct 2021, 09:15

Открыть в Telegram Поделиться Пожаловаться
нікому торкнутись твоїх понівечених лоскотом вогнища пальців
знали б вони як
божеволіють паростки жита, коли їх по літі стинають твої долоні
нікому їх покласти десь в кутку хати, що не знає ні тепла людського тіла, ні людського говору
168 0 0
мет п р р r

5 Oct 2021, 09:11

Открыть в Telegram Поделиться Пожаловаться
//нотатки//
154 0 0
мет п р р r

10 Jul 2021, 03:46

Открыть в Telegram Поделиться Пожаловаться
ліс одягався у вбрання своє криваве по літі
у мереживо з тятивою, що виткав собі у липні
аби себе і вчинки свої приховати
через них-бо тетері отепер нічого не чують

лісе мій, чи то Його серед нетрів твоїх шукали цвітом папороті нарікши?
лісе мій, а чи то Він на болотах іскриться опівночі?
лісе мій, чи шукали Його взагалі?

у камінних же хащах знайшлось кілька крапель води
то й тоді хтось рукою всесильною трунку на ній настояв
і людей напоїв
своїх

тож не знають вони більше лісу
і трави для них тепер усі одинаково пахнуть
і води їм всі однаково холодні й фільтровані
і плодів їм годі шукати — вдосталь

глянь-бо
то твої люди?
то ж твої люди!
то ж люди твої!
твої!

облетить по осені вбрання багряне
заплющить вічі свої під снігом
і діла Його сховаються попід листям
та й зітліють напровесні
розтечуться водою талою
і витечуть
геть
219 0 0
мет п р р r

27 Apr 2021, 01:39

Открыть в Telegram Поделиться Пожаловаться
скрипом неродючого лісу гуркнули в скронях мені думки, що тобі належні
згорять до тла дерева ті всі по полудню

замигтіли перед очима звуки, що голос твій нагадали
скуйовдяться від пекучости вогняної вуха мої, аби нічого не чути

уперед попелищем тіло моє поснувало
на кожнім повороті праворуч віддавало тепло своє і турботу
димний сутінок з одинокого світу
зоставсь
у стогоні вічному дотлівати зсередини

як оглянеться хтось в милосерді
то дух твій, що являється кожному, хто існує на тій чи іншій планеті, побачить
як застигне хтось у жорстокости
то обернеться попелом, аби сліду твого зі мною довічно шукати
бо тебе ж
нікотре з полумінь в небуття не спровадить
240 0 0
мет п р р r

23 Mar 2021, 01:32

Открыть в Telegram Поделиться Пожаловаться
застогнуть мені сутінковими гуками
думки за тобою
невже ж-бо буде мені заслуга усе пам‘ятати?

нехай час не існує віднині!
тільки б я не став собі на поталу
й загинув би в забутті твоєї тілесности

та ні ж бо
обніжненим подихом часової зіпрілости
ти нагадаєш
кожен закарбований спомином день
кожну ніч
кожен світанок

застигнуть тобі ріки на кам‘яному обличчі
чи ж то так воно буде ніяк не відчуватись у вічності?

вказала мені шлях безумною млою своїм зламаним пальцем
на котрому я колись зав‘язав Сатурнові кільця
безіменно
аби ти оберталась лишень навколо моєї орбіти

зірви мені ланцюги із зап‘ястків
кричу
розіпни мене десь на межі піку свого цвітіння
тільки не дай
не дозволь мені
дотлівати в безсмерті
249 0 4
мет п р р r

3 Feb 2021, 02:23

Открыть в Telegram Поделиться Пожаловаться
овдовіла жона твоя вчора опівночі
і зосталась без пальців на руках обидвох
тож серце твоє поховали без почести

морок прокинувся – місяць збився з орбіти, коли чоло її, посмуговане од любови, зобачив
і щиру усмішку, подаровану миттю раптової смерти

квіти зов‘ялі з твоєї могили вплітала у коси й бачила, як люди у місті тікали од неї навсібіч

чи ж-бо буде душі твоїй спокій в котромусь із кіл од діянь, що вона накоїла?

назви мене іменем дому свого і не забудь його до дня свого переродження
тоді ж-бо прокинеться сонце і зорі
місяць повернеться до шляху свого й діла її очистяться од ненависти
і буде душа твоя невагомо хилитатись у посутенілій вічності безконечного Лімба
357 1 4
мет п р р r

21 Jan 2021, 21:22

Открыть в Telegram Поделиться Пожаловаться
обернусь блідолицим супутником чиєїсь планети
аби довести свою жертовну відданість
у той час
як
вогнище залоскоче твої юні пальці так
що колосся липневого жита схилиться додолу, уникаючи їхнього дотику
говір жителів опівденного полюсу загине, провадячи тишу
аби твоє тіло забуло
що воно досі було належним людині
тоді ж твої босі стопи зійдуть на покрив сирої землі
аби нагадати тобі, як буває, коли, жартуючи, дух зненацька покине своє тіло

тож

хай світиться тінь імені твого
і нехай розчиняться навстіж двері царства твого
нехай будуть же правда і воля твоя

що на юному небі
що на мертвій землі

хліб наш сьогоднішній дай їм на гибель
не прощай нам провини нашої
бо і я не прощу своєму винуватцю
і не виводь мене із спокуси
але визволи
мене
від себе
лукавого
235 0 5
мет п р р r

5 Jan 2021, 22:26

Открыть в Telegram Поделиться Пожаловаться
заковтнувши зіпрілий запах свіжого сіна
він! розстелив своє юне тіло назустріч Сіріусовому сходові
навкруг пальців його ніг трав‘яні божки й напівдухи лоскотали подихом колисанок його білі п‘яти од радости

каже
якби вітер міг дійсно співати
він
зітнув би моє волосся й віддав тобі на поталу
сміється
зітхаю
коли б він справді знав як співати
він
зіткав би із твого волосся дивне мереживо, що його зазначили б аномальним у всіх довідниках світу

зорі із заходом світоча розсипались із небесного лона на його обличчя

виповзаючи із розжарених надр третьої од Сонця кулі, потяги пульсували від кінчиків його пальців без імені у трьох різних напрямках
він
простягає свою, облиту місячним сяйвом, руку й
відправляє моє розшароване тіло оскаженілим шляхом
селить його подалі в кутку, аби життя не розбило наш дім у його серцевині раніше, ніж смерть роз‘їсть його шкіру

посушливі роки нищать терпіння
повені розчиняють без осаду звиклість
сльози попелом осипаються на долівки
трощать будинки
спомини з вітром злягають
руйнують доми
237 0 2
мет п р р r

5 Jan 2021, 22:26

Открыть в Telegram Поделиться Пожаловаться
// eine unerwartete widmung //
167 0 0
мет п р р r

8 Oct 2020, 22:24

Открыть в Telegram Поделиться Пожаловаться
од народження віку минула третина
як він
зумів врешті розбудити ніч людськими слізьми своєї над-суті

думав

якби шкіра так не тримала людину
то міг би відтиснути цілющу есенцію їхніх душ

аж доки не зможе
розв’яже декілька воєн
аби хоч вичавити кілька порцій кров’яної живиці

а як вранці кінчики пальців його правиці торкнуться верхівок польових трав та іншої зелені
вони
покриються крижаною росою
що по обіді напуватиме підземні князівства неможливими силами

він розставить пастки
шкребтиме сграфіто на зіницях людських очей
в‘язатиме струни судин, що пульсують, до своїх інструментів
писатиме гортанним вереском свої маніфести

хто ж вбережеться?
ніхто
лиш якщо дух чийсь не пасуватиме його тілу
329 0 4
мет п р р r

16 May 2020, 21:57

Открыть в Telegram Поделиться Пожаловаться
народившись у чорній дірі
дарма ти пам’ятаєш своє праіснування
у нерухомому просторі-часі
спробуй пізнати ся

цятка чи крапля чи шматок туманности ширу

речовина що тікає повз пальці
умить розчинившись спалахом холоду
ти
усіма своїми точками суприсутності
там
виштовхуйся
наче ти не боїшся знати із чого ти зітканий

щоб обійняти самого себе скількомась руками чи щупальцями чи згустками простору
щоб штовхнути крізь себе різкий звук свого голосу
спалахнувши при тому наднову зорю за мільярди років світлочуття від–
щоб проткнути себе всепоглинаючим горизонтом подій свого дому

компактною масою холоду теплости і любови
жбурнути вперед
щоб на слідах моменту свого сотворення
вибухнути світлом
328 0 3
Показано 20 последних публикаций.

76

подписчиков
Статистика канала