.mia rokosowski.

ніл хілборн - двері

найважче, мабуть, визнати, що я більше не справляюся.
я ж не можу просто найняти когось доглядати за неоплаченим дворічним чеком за паркування.
я викидав гроші на свою самотність,
а отримав лиш друзів, які вважали, що водити авто нетверезим це спорт.
я так довго втуплювався в телефон, що моє обличчя перетворилося в екран.
спершу ти кажеш, що нічого не відчуваєш.
потім твої очі погоджуються з цим.
пізніше хтось, кого ти любиш, плаче перед тобою,
і єдине, про що ти думаєш у цей момент: “а коли вечеря?”
існує лише один спосіб говорити про те, що мені сумно, щоб мені не стало ще сумніше.
“мені так сумно, що я стрибнув з моста і промахнувся”.
“мені так сумно, що я подзвонив своєму терапевту”.
“ма’, я стільки разів жартував про самогубство, що тепер ці жарти видаються мені смішними”.
щоразу, коли я кажу “прощай”, то додаю “назавжди”,
бо хто зна, коли саме настане критичний момент?
текстове повідомлення тепер всього лиш лампочка на неякісному дроті.
я набираю його - і бачу мерехтіння трьох крапок.
коли я кажу “видалити”,
коли я видаляю,
намагаюсь зробити його невимушеним,
і пекельне світло засинає.
завтра я маю врешті-решт поставити крапки.
щоранку до мене прилітає поштовий голуб,
я запускаю старий телеграф,
відчиняю вікно і кричу: “допоможіть! пожежа! води, принесіть хтось води!”
мені настільки сумно, що я закохався в руки і ряд зубів.
мені настільки сумно, що я поставив ножі в ряд і витріщався на них так довго, аж поки один з них не заговорив до мене.
що з цього всього найгірше?
як мені відкарбувати себе від цього стану?
усе це всього лиш маячня.

.пст
новий переклад у важливий для мене день.
знову ніл хілборн.
репость, пиши мені.

.в честь дня запобігання суїцидам.

філ кей - сукулент

після п’яти ранків разом ти подзвонила
і сказала мені,
що тобі буде важко пережити мою поїздку,
тому краще розійтися.
я якраз стояв посеред ринку і щойно купив сукулент.
його листя скидалося на гладенькі смарагди,
і здавалося: воно виживе за будь-яких обставин.
до самого дому я ніс його в руках,
прив’язавши себе до його незначної ваги.
сукулент пожив кілька місяців,
а потім я поїхав на тривалий час.
я так чітко бачив його смерть:
знебарвлені листки,
зів’ялі - на землі.
я почав вголос запитувати себе: а що, як пересадити сукулент? а що, як його більше поливати і доглядати? а що, як вибрати місце в квартирі, де сонце буде світити прямісінько на нього?
“простіше купити новий”, - голос з іншої кімнати.

.можливо, осінь най(не)продуктивніша для мене.
новий переклад.
цього разу філ кей (вище був переклад його "повторення").

мелісса лозада-оліва - стерви

у моїй сім’ї кожна жінка стерво.
капризна стерво,
зарозуміла стерво,
загрузла-у-сфері-обслуговування стерво,
“може-вам-допомогти?” стерво,
крайня-в-черзі стерво,
мене-пре-ця-сумочка-бо-я-виглядаю-з-нею-капосно стерво,
сфоткай-мене-в-цьому-прикиді-у-повний-зріст-обов’язково-захопи-в-кадр-кабли стерво,
на-вечірку-я-завжди-взуваю-кабли-і-ніколи-їх-не-знімаю стерво,
всі-чоловіки-тебе-зруйнують стерво,
всі-чоловіки-тебе-все-одно-кинуть стерво,
обов’язково-напиши-коли-будеш-дома-ясно? стерво,
прочитай-молитву-перед-взльотом-літака стерво,
прочитай-молитву-перед-народженням-дитини стерво,
у-неї-мої-очі-мій-великий-рот-і-моя-агресія стерво,
співай-її-ранам-на-колінках-коли-мала-впала стерво,
попроси-у-бабці-благословення стерво,
нічого-що-вони-тебе-не-люблять стерво,
сама-аж-до-смерті стерво,
міс-помста-п’янь-лак-помада-спаплюжена-листом-репутація-мене-засудять-якщо-жалітимусь стерво,
як-як-ти-посмів-мене-назвати?-що-ти-щойно-сказав? що-це-за-любов-така-ану-повтори?! стерво.

.давненько тут не було перекладів.
сьогодні в меню (чи то пак - стравописі/віршописі/необхідне вибрати) агресія.
п. с. (дис)лайкайте, репостьте, шерте, діліться думкою.

патрік роше - кожні 40 секунд
у 2014 ВОЗ опублікувала доповідь: щороку щонайменше 800 тис. людей завершують життя самогубством.
це, приблизно, 1 людина кожні 40 секунд.
мовою сухою статистики: доки я дочитаю цей вірш, 4 людини накладуть на себе руки.
1.
це не вірш-список.
це траурна промова для тих, кого проковтнув власний розум.
це заклик до зброї, стимул говорити.
це не зібрання всієї сім'ї, коли я згадую про психічне здоров'я, а мене затикають, велять не псувати індичку,
тому що це грубо і неввічливо,
тому що краще мовчати.
цим віршем я беру цю мовчанку за шкірку і нищу своїми руками, зубами і язиком.
це люди з психічними розладами, що трощать голови об стіни, але не через божевілля, а для шуму, щоби їх почули.
занадто часто нас соромлять, занадто часто ми залишаємося в тіні.
2.
не завжди у самогубства є якийсь передвісник; це може бути посмішка друзів, безневинна і дитяча, як гра в хованки.
вони не зможуть всміхнутися відкрито, лиш триматимуть за руку і запропонують її тобі, чомусь завжди нічого не видно.
суїцид мов той самотній привид, що розчарувався в пошуках друга для гри.
це аж ніяк не постійне рішення тимчасової проблеми, майже ніколи не буває тимчасових проблем.
це намагання заснути, коли за спиною роки безсоння.
це спокуса безпекою і простотою.
іноді це старанна підготовка:
написати записку;
знайти у квартирі балку, що змогла б витримати твою вагу;
миттєвий удар тріггера або ж його відсутність.
це ставити ціль на перегородці між полосами автомагістралі.
це уявляти, як мамі зателефонують посеред денного сну.
іноді це раптово, не завжди-
3.
у відповідний момент, проте годинник продовжує йти.
кожні 40 секунд.
це не вірш-список.
це чайник, що здіймається до вереску, а ти продовжуєш ігнорувати його, дивлячись ТБ.
він свистить і кричить, але ти продовжуєш ігнорувати його,
скільки часу я маю шуміти?
коли ми ділимося думками про самогубство, це крик душі, але аж ніяк не знак слабкості.
це знак того, що ми боролися і все ще боремося за допомогою зброї і кулаків.
ми вдарялися об скелі, ми зламані і розщеплені, але продовжуємо боротьбу, як тільки можемо.
я використовую свій голос, він - все, що в мене залишилось.
4.
за всі ці роки я створив не один варіант своєї передсмертної записки.
у ті ночі, коли я майже наклав на себе руки, я завжди видаляв або викидав її геть.
мабуть, тому що слова змусили б інших почуватися некомфортно.
краще померти без непотрібного шуму.
сотні тисяч людей помирають у тиші та через неї.
це не вірш-список, я кажу все це, бо ми можемо підтримувати дихання один в одному.
я говорю голосніше, незважаючи на клеймо сорому, і надіюсь: хтось прислухається.

.кидаю сюди цей переклад, бо він справді багато значить.

з описом тіла у формі бочки і вагою 50 кг, індекс маси тіла Івонн становить 163.
якщо підрахувати, нормальній людині для цього потрібно важити майже 300 кг.
щось тут не збігається.
між тим, наша танцівниця Івонн більше нагадує Гюнтера, який втратив обидві ноги внаслідок безперервного куріння, потім збожеволів до безсоння і тепер неконтрольовано рухається по колу.
що ж це означає?
що я маю на увазі?
можливо, що враховуючи все це божевілля субатомних частинок, теорії струн, навіть квантової хромодинаміки вже не так і важко повірити в бородатого дядька на небесах, який створив Всесвіт абракадаброю і помахом пальця.
то де ж різниця?
де ж та різниця?
бородатий старий Бог дурень!
існує тільки один бог!
і це літаючий макаронний монстр.

ФІЗИКА ПРЕКРАСНА. НІКОМУ ВОНА НА БІСА НЕ ЗДАЛАСЬ
що ж, вітаю вас, люди, приклеєні обличчями до ваших меседжопристроїв.
мої дорогі манчкіни, будь ласка, поставте ваші кишенькові комп'ютери у беззвучний режим.
я приніс зачитати текст, який розказує про те, чим я досить довго займався ще в школі, називається “Фізика прекрасна. Нікому вона на біса не здалась”.
цитую: “Фізика - граціозна наука, яка описує пластичні феномени навколишнього світу, дивовижі найменших частинок і захопливий балет всесвіту.
немов дотиком магічної палички вона перетворює допитливість і фантазію у нудьгу і безлад”. кінець цитати.
ці слова належать маловідомому фізику, філософові і хвальку Янові Філіпу Цимни. і це чиста, мов сльоза, правда.
багатьом із нас відомі елементарні істини цієї спеціальності так само, як й інших містичних наук, таких як евритмія, фредологія чи підводне джіу-джитсу.
знання середньостатичного жителя країни коливається від “все падає донизу” до “струм виходить з дірки в стіни і на смак ай-ай-ай”.
тут так само.
але для цього зовсім не потрібно вчити фізику!
такі знання здобуває кожна гіперактивна 10-річна дитина, яка дощового вечора середи присмокталася до розетки.
отож виникає питання: чим же займаються фізики цілими днями?
існує два табори.
старі фізики-сноби добре натреновані цілий божий день малювати математичні символи і грецькі руни, потім заново все обчислювати на комп’ютері, щоб після цього накреслити якомога складніше пояснення на дошці і вигадати всьому цьому страшнючий термін, на кшталт “квантова парова електромагія” чи “астрономічна генетично-математична гідроеротика… ой, езотерика”, та, там написано “езотерика”.
ну еротика теж би підійшла.
це би якраз і мало нагнати в наші серця жаху!
я свято переконаний: щонайменше половина всіх законів фізики, половина, якщо тільки не 50%, дійсні тільки тому, що ніхто не захотів перевірити їх в реальному світі.
інші ж, прикладні фізики не кращі від своїх побратимів. вони створюють величезні дорогущі пристрої, щоб поставити потім малесенькі речі на ще менші і переконатися у правильності білих від крейди каракуль на дошці.
з цієї ситуації є два можливих виходи: або теоретики мали рацію, або великі машини нікудишні.
ось так воно насправді.
і підтримує весь цей абсурд формулювання формули світу, яка описує абсолютно все і без винятку.
все, але це ж неможливо, тому що одні малесенькі часточки просто не можуть піддатися іншим таким же.
хоча теоретики стверджували, що це якось має працювати!
і тоді доводиться створювати ще більші машинерії.
тож, щоб могти все чітко розуміти, потрібно вивчати фізику не менше п'яти років, але як показує статистика, взагалі-то 15.
три роки мине лише на математику та грецьку, бо фізики говорять лише так.
свій перший слем я розпочав словами завдання, яке тоді прихопив з собою з пар в університеті.
“танцівниця”, про яку більшість фізиків чули тільки з інтернету, - “обертається по колу, її тіло під час руху наближується до циліндра діаметром 30 см і висотою 70 см, а руки до циліндра діаметром 10см і довжиною 40см.
її вага 50 кг.
визначити момент імпульсу з розпростертими і складеними руками”.
тепер багато хто запитає:
а що ж то таке, той момент імпульсу?
та яка різниця, ви не зможете ані побачити, ані доторкнутися до нього.
з таких же причин більшість людей не вірять в Бога, тому слава моменту імпульсу!
але не в цьому суть!
уявімо собі цю танцівницю:
витончена балерина, назвімо її Івонною, Івонною Безногою.
у будь-якому випадку про ногу в завданні жодної згадки.
можливо, Івонна - ветеран Сталінграда і втратила обидві ноги у битві з росіянами!
так чи інакше, вона обертається по колу.
оскільки у неї немає ніг, мабуть, вона обертається на пеньку, на своєму кривавому, стертому до мозолів пеньку.
ніхто не знає, як довго вона обертається, ну, і в завданні про це ані слова.
годинами, а може, й днями триває цей вимушений пірует, що веде до пошкодження органів тіла.
це скидається на посттравматичний стресовий розлад, що підтвердило б мою теорію про Сталінград.
я вже казав про її витонченість?

{ііііі *барабанний дріб* ще один вірш яна філіпа цимни!}
п.с. фідбечте, поширюйте, хахайте с:

ян філіп цимни
ЄДИНОРІГ НЕСАМОВИТИЙ
той, кого ви називаєте Яном Філіпом Цимни, покинув нас.
я обрав для себе саме цю людську оболонку, тому що дух всередині неї не чинив мені жодного спротиву.
а, ну і ще тут всередині багацько місця.
послухайте, жалюгідні людці, що я вам розкажу.
кінець вже не за горами, бо перед вами могутній пожирач світів: я безжально ковтаю зірку за зіркою, я найбільший відчай, що прийшов вас знищити!
мене звати… ніхто з тих, хто хоч раз почув моє ім’я, не жив довго і щасливо, і вас не омине така лиха доля, земні ви черви.
мене звати Єдиноріг Несамовитий.
тремтіть від страху, бо я вас розчавлю силою веселки і (кашляє) я принесу у ваші гарні хати тільки смерть і спустошення, а ще одягну рожеву сукенку принцески.
(кашляє)
пробачте, я сьогодні не дуже добре почуваюсь.
так-так, отож смерть і спустошення.
я вип’ю всю вашу кров, а ваші кістки перемелю в муку, я вас прикрашу блискітками!
тисячі років приношу я болючу смерть і жахливі муки, а ще гарненькі букети квітів, дикі танці і рожеві мрії!
я зніму шкіру з ваших новонароджених немовлят і зроблю з неї м’якенькі плюшеві іграшки, наприклад, панд і ведмедиків, кров і кишки, хом’ячки і кошенята, понівечені тіла, цуценята.
я насолоджуюсь вашим горем… групові обнімашки!
що це зі мною коїться?
тіло цього чужинця змінює мене, і я більше не можу контролювати його.
ходіть зі мною в цукрову країну, ось праворуч дерева з барбарисками, а ліворуч річка з какао!
гляньте, мої маленькі симпампунчики, ось там хмарки з цукрової вати!
вічна любов порозкидає ваші гарненькі кишки по цілому світі, рожеві щічки зіштовхнуть вас у провалля всюдисущого мороку, мої ви сонечка.
разом ми навпідстрибки подамося до моря крові.
приходьте на мильні бульбашки та тістечка, ми заваримо чаю і будемо тішитися!
я міцно вас обійматиму, поки ваші очі не вилізуть з орбіт і звисатимуть, мов на ниточці.
було би дивовижно познайомитися з усіма демонами “Горгасу 6”.
яке ж ти огидне створіння, Яне Філіпе фон ден Цимни!
аіддайся, Єдинороже Несамовитий, ще нікому у цілому всесвіті не вдалося подолати пухнастість мого духа!
я палаю, від твоїх доторків я палаю, Яне Філіпе, господи, тут так нестерпно і м’якенько!
моя непохитна злість, ось вибухають маньонькі очка-намистинки, всюди лежить бісове конфеті, я покидаю це тіло, бвахвахвахваха

.привіт.
давно не було перекладів, хє.
але, знаєте, я таки почала перекладати німецьку слем-поезію!
отож неймовірний ян філіп цимни (здибаєте мене - прожужжу всі вуха про нього).
чувак почав вчитися на фізику, а став стенд-ап коміком і поетом. в нього нереально круті виступи, сповнені гумору і акторської гри!
можливо, з часом зроблю відео з субтитрами, щоби паралельно читати текст і бачити його проведення перевтілення.
як завжди, діліться враженнями і скидайте з ближнім своїм.