— Отже, повторимо побутові заклинання, про які я вам вчора розповідала, — Ерланта узяла склянку з водою й повільно наблизилася до мене. — Заклинання перше. Саме те, що висушує одяг, — рвучко, немов знущально, вилила воду на рукава мого камзола. — Висушіть свій одяг! — пролунало наказово, жіночі губи скривилися у їдкій посмішці. Справжня садистка! Я, Варденгард Остен, ніколи не дозволю знущатися з себе!

— Драес аквус! — вивільняючи власну магію, буркнув потрібне заклинання. За мить мій одяг став сухим. Саркастично хмикнувши, Ерланта нахилилася й підняла з підлоги мою дерев’яну палицю. Роздивляючись цю річ, на кінчиках пальців лівиці активувала руйнівний згусток.

— Отож, пригадаємо заклинання протидії руйнівній магії… — зловтішно зосередилася на палиці з непохитним наміром її спопелити.

— Але ж… ми вчили побутові! — моєму обуренню не було меж, та товста кентавриця геть знахабніла! Так, хоч я і знав те заклинання, проте не демонстрував на заняттях певні знання, у юному віці я вже знав чимало. Нерідко усамітнювався в бібліотеці маєтку, вивчаючи корисну інформацію. Ставши калікою, усвідомив, що саме знання в подальшому і стануть моєю зброєю у боротьбі за місце під світилом…

— Гере Остене! Ви смієте сперечатися?! — Ерланта наче навмисно мене провокувала. Розуміла, що без тієї палиці я немічний, не зумію самотужки пересуватися. Також нестерпний приступ болю додавав мені люті, я ледь опанував вогняний гнів, оскільки вже за мить втілюватиму свій задум з жовтобрюшниками. Не стану зволікати… Ця ненависна особа заплатить за все!
"Спогади Варденгарда Остена" Таня Толчин
https://booknet.ua/book/spogadi-vardengarda-ostena-b425479