записки сонного мрійника


Гео и язык канала: не указан, не указан
Категория: не указана


думки, поезія, проза та шиза

Связанные каналы  |  Похожие каналы

Гео и язык канала
не указан, не указан
Категория
не указана
Статистика
Фильтр публикаций


/coldness/
холод іде на країну
але це не найгірше
кладовища увійшли в пубертат
стали вище та ширше
у вікнах свічки мерехтять - в людей відібрали світло
у церквах свічки мерехтять - в людей відібрали світ їх

в людей відбирають частини їхніх сімей
і ненависть в мозку виходить на рівень надцінних ідей
вона розтікається венами
вона виростає в пухлини
вона і зігріє всіх нас у студені зимові години

інші нам скажуть що стали ми надто жорстокими
а ми просто заснули
і прокинулись в сітях руїн
новоокими
здатними два кольори розрізняти: чорний і темно-червоний
ми б з радістю стерли всю пам'ять
та вона тільки глибше впивається в скроні

і кожного ранку
ступаючи крок за поріг
будь готовим утратити все що любив та беріг
будь готовим лишитись когось із рідні чи знайомих

або
просто
не йди
із дому


/ghosts/
завтра зранку
з-під завалів вийдуть привиди
будуть пити разом з нами еспресо в кав'ярнях

от тільки кава буде
з присмаком заліза

будуть їхати з нами на роботу
і навіть в забитому під зав'язку автобусі
буде чутися рідний запах
їх запах
запах тепла

привиди будуть гуляти вулицями
привиди будуть ночувати у барах
привиди будуть сидіти навпроти нас у метро
і вдивлятися у нас поглядом
живішим
за погляд існуючих

привиди будуть чекати нас удома
на звичних місцях за столом
ділити з нами вечерю
і вислуховувати проблеми

лягатимуть з нами спати
і нам буде затишно

казатимуть

привидів
як бачиш
боятися не варто
взагалі нікого
боятися не варто
варто лиш любити тих хто на це заслуговує
і ненавидіти тих хто на це заслуговує

і головне
не переплутати

і вони ділитимуть з нами ненависть
і любитимуть нас
у снах


/picture VI/
будильник увірвався в сон рівно о шостій
і він прокинувся
і поснідав кавою
і одягнувся
і вийшов за двері

вночі була злива

і він вступив у багнюку
і залишив у тягучому чорноземі слід
і пройшов декілька метрів
і повернув за ріг

і пролунав постріл

і з його простреленої голови
витікали темно-червоні плани на майбутнє
зі згустками мрій та надій
з твердими уламками усього що вже було нажито
з м'якушем теплих спогадів

вночі ударив мороз
і слід його застиг у землі
лиш до наступної відлиги

хіба що ми закарбуємо його у цементі


/regression/
ще трохи жахіть
ще трохи безсонних годин
ще трохи тривоги
ще трохи невтішних новин
свідомість ламається навпіл трухлявою гілкою
час зупиняється і
біжить проти власної стрілки

на світанку
сонце буде повзти в укриття
з-під землі вийдуть люди
і назвуть це початком життя
сигарета між пальців
утвориться з попелу й диму
вірші розіб'ються
на синтаксис
слово
та рими
злива осіння
з калюж поливатиме небо
після пігулки заниє
зворотній ефект плаце́бо
хвороба означить здоров'я
здоров'я означить хворобу
смертю назвуть заповзання
у материнську утробу
реальність сховається
в чистих дзеркалах
вогонь розгориться з води
і погасне як спалах
ранок означить вечір
вечір означить ранок
куля летітиме в зброю
куля летітиме з рани
рани затягне
залишиться тільки синець
кулі розтануть
і буде гарячий свинець
всесвіт розчиниться
залишить по со́бі море
море розійдеться
залишить по со́бі морок
морок залишить по со́бі
страх та депресію

ми зараз тут

на останній сторінці регресії


/picture V/
осінь прине́сла
вологу бруківку
холод заходить
в діряві кросівки
вода розтікається
падає з неба
щось забувається
щось б'є між ребер
спокою більше
і більше тривоги
тривога як символ
цієї епохи
люди п'ють каву
люди п'ють пиво
люди знов бачать
якусь перспективу
люди в розмовах
планують майбутнє
хоч їм би насправді
дожити до грудня
діти сміються
дорогою в школу
і ділять на всіх
два літра коли
сонце зайшло
комендатська година
діти вже сплять
дорослі п'ють ви́на
з вікон лунають
сумні колискові
от тільки вода
під кросівками
з крові


/on the run/
сховай у рюкзак теплі речі
та все необхідне для вдалої втечі
каву та кардамон
довгий обідній сон
страх із яким переступиш кордон

сховай все що може не втримати пам'ять
усе що при обшуках знайдуть і спалять
обличчя і дати
вірші й цитати
спогади з фото на стінах кімнати

сховай подих яким будеш гріти долоні на митниці
сховай психотравми що йдуть за тобою на милицях
діряве зимове взуття
зруйноване майбуття
минуле з яким тобі спати у ліжку нового життя

сховай
кинь на плечі цей груз
та іди
виходь уночі
не лишай за собою сліди
будуть нові імена
буде нестерпна вина

і зранку колотиме в грудях фантомна війна




/home/
вона каже що хоче додому
щоб сховати під ковдру переношену втому
а я випускаю із губ важкий дим
і питаю
що таке дім?
з чого складається дім?

вона каже
дім - це не тільки стеля та стіни
хоча навіть між ними тривоги й провини
менше лоскочуть вночі мої ребра
мені туди треба
каже
мені туди треба

каже
складається дім із зеленого чаю й кориці
з фотографій на стінах та книг на полицях
із вулиць знайомих за стріляним склом
врешті-решт із того
що зветься теплом
зі спокою - більше не згубимось десь у світах
з людей які не шукають тебе по слідах
з людей до яких і ведуть ці сліди
з їх мови
та з їх німоти
з повітря яким голос мій розмовляє чіткіше
із вітру й дощу
із сонної тиші
із наших голодних тіл що являють собою рух
із переплетених рук
звісно
із наших рук
із широких зіниць
із рівного стуку сердець
з надії що нас все ж чекає щасливий кінець
дім - це там де земля пам'ятає моє ім'я

я хочу додому
каже вона
бо дім - і є я


/time/
час
пропливає за течією
ніби той труп заклятого ворога
стільки причин є для втечі
з берега - добре знайомого хворого
але тікати не хочеться
хочеться розтікатися краплями
труп пропливає із почестями
час
йде на мене із шаблями




/lines/
лінія долі -
лінія болю
переплітається в мертвій долоні
приходимо голі
зникаємо голі
життя - перекур на балконі

лінія серця
відмірює терції
мінорної гами наших симфоній
форма та берці
лінія серця
зникає у річці червоній

лінія шляху-
лінія страху
де ж там ті терни - суцільне гілля
лінія шляху -
вічна гра в шахи
пішак замість короля


/fate/
лягай біля мене моя безлика та безформна
будемо разом милуватися анахронізмами нашого життя
що пливуть перед нами
люди пливуть перед нами
подивися на цю вагітну жінку
в її обличчі можуть сховатися всі ті кому необхідний притулок
тепло
та затишок
її живіт настільки гладкий та великий
здається що вона носить тих самих трьох китів
на яких все тримається
на яких все і буде триматися
я навіть можу бачити як вони плавають там всередині
губляться в таких малих водах
просто тому що вони ще діти
поки що вони ще діти
та кого б вона не народила моя безлика та безформна
хто б не випав з її лона на цю гріховну землю
вони всі будуть поклонятися тобі
обвиті пуповиною
все ще залежні
назавжди залежні
і я буду
припадати до підніжжя небес твоєї люті та милості
ти не встигнеш вдихнути видихнути
як я вже згублюся в рідкому волоссі твоїх рук
як я вже згублюся в лабіринтах твоїх зубів
як я вже згублюся в безмежності твого тіла
дивися
вона наближається
її лінія стає широкою та довгою
така цнотлива стежка перетворюється на автобан
першу дитину назвемо біль
другу дитину назвемо пристрасть
третю дитину назвемо любов
усиновимо їх пригріємо твоїм теплим диханням
будемо бавитися з ними
радіти їм
ростити їх
ти спитаєш мене
як її хоч хвали? матір що так люб’язно віддала нам своїх дітей
як. її. звали?
а я протягну тобі візитку що вона залишила
де по-простому дванадцятим таймс нью романом написано
«доля»


vers libre


/picture IV/
кажуть
на дворі війна?
а що таке війна?
кажуть
те що в'їдається в шкіру
і звикаєш до неї
як до великої родимки на тілі

полюби хворобу свою

невідступне відчуття провійни
коли
чиїсь рештки ховають в закритій домовійні
і досі
в лікарнях перерізаються пуповійни
і досі
біжать марафон новійни

вип'ємо з тобою
війна
червоного напівсолодкого
зі смаком заліза
заїмо шматком почеревійни
половійну тобі
половійну мені

вийдемо на балкон
за заклеєними війнами
не помітили як
пройшла холодна війна
як проходить гаряче літо


Н а г г: Ну то слухай ще раз. (Голос та інтонація професійного оповідача). Якось одному англійцю (удає з себе англійця, тоді знову прибирає свого нормального виразу обличчя) до новорічних свят закортіло мати нові смугасті штани. От він пішов до кравця, і той зняв із нього мірку. (Голосом кравця). "Т-е-е-кс, приходьте, будьте ласкаві, через чотири дні — все буде готове". Добре. Минає чотири дні. (Голосом кравця). "Sorry. Чи не міг би пан прийти через тиждень, мені треба переробити сідницю". Добре. Сідниця — то річ марудна. Минає тиждень. (Голосом кравця). "Даруйте, бога ради, але прийдіть через десять днів. Мені пах щось не вдався". Що ж, нічого не вдієш. Пах — це деталь делікатна. Минає ще десять днів. (Голосом кравця). "Мені дуже прикро, але прийдіть, будь ласка, через два тижні. Я трохи матню напартачив". Ну, що поробиш, гарна матня — це тобі не холоша якась. (Пауза. Нормальним голосом). Погано я розповідаю. (Пауза. Сумно). З кожним разом все гірше та й гірше. (Пауза. Голосом оповідача). Так от, одне слово, поки вони те та се, а вже й Великдень надворі. Кравець тим часом згортає роботу і петлі обкидає. (Удає з себе англійця, відповідним голосом). "Та що це за Goddamn, сер, їй-богу! Скільки можна знущатися! Господь Бог за шість днів, ви чуєте, за шість днів сотворив світ. Так, добродію, весь, уявіть собі, весь цей СВІТ! А ви вже три місяці колупаєтесь і ніяк мені штани пошити не можете!" (Голосом кравця, обурено). "Але ж, шановний пане! Шановний пане! Ви подивіться (зневажливо, з огидою) на світ... (пауза) і ви подивіться на (жест, сповнений поваги та любові) — MOЇ ШТАНИ!"

Семюел Беккет - Ендшпіль


ІІІ
мій страх
перед чистим листом
як на ньому з'явилась вона -
весь сенс непридуманих та недописаних книг
в країні стає прохолодно
в країну приходить війна
вона залишається ним
я - її власний бліцкриг
на вулицях хаос зі зляканих лиць та безликих військових
із танків
вагонів
землею ідуть ешелони
у паспорті - фото її кишенькове
в думках - її очі
обличчя
тендітні долоні
у снах відчуваються всі її гострі хребці
дивлюся у дзеркало - я є іржавим залізом
вона за спиною стоїть із ножем у руці
і мені під лопатками робить надрізи
суть в тому що кожен із нас має схожих людей
суть в тому що люди ці - вікна
вливають у темряву колір
ми всі - безкінечний ланцюг із народжень
кохань
та смертей
ми всі у таблиці віків лиш порядковий номер
це все вже було
це все вже траплялось раніше
історія з часом - два спільники багатовічної змови
про це вже писали підручники
про це вже складалися вірші
напишуть іще
бо це трапиться знову

epi:
прощається ніч і відходить за обрій з останньої колії
повітря і досі як рідне хоч пахне смолою та потом
західний вітер приніс пересолений смак меланхолії
землею і досі ходиться
і буде ходитися потім
саме між цими кварталами з їхніми битими стінами
саме між цими дворами з їхнім світанком безлюдним
саме у цій безкінечній країні з містами-руїнами
згадується минуле
загадується майбутнє


ІІ
невпевнені спроби
невпинно йти далі без сумніву й страху
шукати свій шлях
навпомацки борсатись в кублі зі зміями
пізніше дізнатись - це те що вони кличуть шляхом
і найжахливіше -
це те що вони кличуть мріями
дощі прохолодні омиють тіла покалічені богом
зіллється замучена кров у єдиний широкий потік
і доки тебе ще несуть завжди втомлені ноги
іди
переходь нескінченний
перехідний вік
зрікайся всіх ідолів поглядів віри
вмикай лаконічність
навчися втискати життя в кілька фраз на листку біографії
народження через страждання
рух і статичність
щасливі усміхнені лиця в затертих німих фотографіях
двори будмайданчики простір шкільних коридорів
ілюзія легкості та зрозумілості всього що буде
засни
і прокинься у невиліковний світ хворих
візьми сигарету
уперше пусти її в груди
і ніби усе набуло ясносірості
стало багатосерійним
у сни лізуть кращі моменти твого існування
дитинство та друзі
двір
ігри у війни
хто ж знав що це все було лиш
тренуванням


/circle/
pro:
повітря у місті таке прохолодне і рідне свідомості
що попри всю фізику нашого метафізичного світу
тіло ламає пороги земного тяжіння у стан невагомості
думки сходять з розуму
розум же сходить з орбіти
саме між цими будинками з їхнім життям та історією
саме між цими деревами з їхнім корінням могутнім
тіні похованих спогадів сходяться фантасмагорією
згадується минуле
загадується майбутнє

I
у кожного з тих хто деталями створює простір
у кожного з тих хто виходить з тобою в перервах на каву
навіть у неї
в частині тебе яка ділить з тобою постіль
траплялося щось жахливе
траплялося щось цікаве
іронія в тому що все і у всіх відбувалось однаково
іронія в тому що лик архетипу різниться лиш фоном
дивись
не дивись
дешифруй мову символів
знаків
ганяйся за власним хвостом
переходь рубікони
до тебе вже сто поколінь пролетіло цей спринт
мільйонами писана наших років хрестоматія
мільярдами зроблені висновки
кинута нить в лабіринт
поріз на долоні від неї -
уся хіромантія
життя - геометрія часу що коло вивчає в деталях
історія - завжди голодний та злий уроборос
у підсумку все що нам треба - просто йти далі
у підсумку все що нам треба -
слово та голос
які нам даються із подихом першим
зникають - з останнім
які і є нами
є тим що ми звемо собою
ножі що розв'язують війни
ґвинти що тримають кохання
людей найболючіша точка
людей найсмертельніша зброя


/wild fields/
усміхнені лиця людей
незнайомих
знайомих
ви де?
крокуєте землями дикого поля - то хто вас веде?
і
що вас веде?
загублені в темряві між агональними тишами
ви вже стали нотами
ви вже стали віршами

а значить
по венам у вас розтікається плавлена сталь
а значить
серця ваші - стомлена рухом машин магістраль
а значить
душа - всього-на-всього вибір між злом та добром
і янголи сиві втікають
під ваше широке крило

а значить
життя і свобода - хрещені кров'ю синоніми
а значить
наш сон нам дається вашими жахобезсоннями
а значить
людина ніколи не може померти у пам'яті світу
хоч бий її з автомату
хоч ріж її із граніту

а значить
земля наша варта того щоб тримати на ній блокпости
а значить
прийшов час палити усі трьохсотрічні мости
а значить
цей шлях буде довгим
тернистим
просоченим болем
але треба йти
треба далі іти диким полем

усміхнені лиця людей
чорна стрічка на битому склі
усміхнені лиця людей
розмовляють про нас в потойбічній імлі
заради можливості нам стати іншими
ви вже стали нотами
ви вже стали віршами


Que nous attend demain?
Hier, ces mains chères,
pleines de tendresse,
aujourd’hui les mains
qui tuent peut - être
ou les mains sans vie.

///

що нас чекає завтра?
чекають кохані долоні
які нас ще вчора гріли
заради яких сьогодні
вбивали, вмирали, раділи

Показано 20 последних публикаций.

40

подписчиков
Статистика канала