У 1984 році британська художниця, квіткова ілюстраторка й колекціонерка
Анна Аткінс (1799-1871) здійснила справжній прорив. Вона видала першу в історії книжку з фотографічними зображеннями -
"Британські водорості: ціанотипові враження" (1843). Щоб створити виразно темні, сині світлини, Аткінс застосувала фотографічний процес, відомий як ціанотипія. За допомогою цієї техніки змішують хімічні речовини й наносять їх на світлочутливий папір у затемненому приміщенні. Потім на папір кладуть предмет та експонують його на світло. Так їй удалося створити майже потойбічні, іскристі й надзвичайно деталізовані зображення папоротей і морських водоростей натуральної величини. Вони, древні й водночас футуристичні, немов танцюють на сторінках книжки, вигинаючи свої ліричні та елегантні стебла, і створюють ілюзію чогось, що росте глибоко під водою.
Любов до ботаніки Аткінс перейняла від батька. До виходу своєї фотокниги вона була плідною ілюстраторкою та опублікувала понад 250 ілюстрацій з молюсками. Та, попри її новаторство (і приблизно 6000 ціанотипів флори й фауни, які вона залишила після себе), після смерті Аткінс переважно ігнорували. Це тривало аж до 1985 року, коли її ім'я знову згадали завдяки перевиданню книги "Британські водорості: ціанотипові враження".
Фрагмент з книги "Історія мистецтва без чоловіків", Кеті Гессел〰️
Муза&Селінджер
