🔥 Що важливіше — послухати наказ начальника чи зберегти життя? З такою дилемою стикаються нині навіть люди далеких від військової справи професій.
⚙️ Сьогодні, коли міста України знову були охоплені вогнем через російські обстріли, важливо нагадати, що роботодавці в умовах воєнного стану вправі вимагати, а що — точно ні. На прикладі маркетингової фірми, яка закликала віддалених працівників повертатися з-за кордону, щоб краще
«відчувати контекст в Україні», я розповів газеті
Експрес про нюанси регулювання дистанційної роботи.
📌 Якщо ви працювали за трудовим договором дистанційно на
приватного роботодавця, то він не може заборонити працювати далі за кордоном. Стаття 60-2 КЗпП України залишає «дистанційникам» право вільно обирати місце роботи.
📌 Якщо ж ви працюєте на
державній службі/державному підприємстві, то постанови КМУ № 440 і № 481 дозволяють працювати за кордоном лише за певних умов (оформлення відрядження тощо).
📌 Безумовно, навіть зайнятим у недержавному секторі треба подбати про
докази правомірності роботи дистанційно: це може бути інформація від роботодавця (ст. 29 КЗпП), трудовий договір про дистанційку чи наказ про її запровадження (ст. 60-2 КЗпП).
⚙️ Якщо ж виконання роботи дистанційно не погоджувалося босом, то у разі відсутності працівника на робочому місці або в Україні роботодавець все одно не має його шантажувати звільненням за «непослух». Мінекономіки у
роз'ясненні від 23.03.2022 наголосило, що
«зважаючи на надскладну ситуацію на території України», працівники, які не мають змоги виходити на роботу у зв’язку з небезпекою для життя і здоров’я,
не підлягають звільненню за прогул. Небезпека для себе чи своїх дітей — це поважна причина відсутності (власник має зажадати пояснень, якщо вбачає ознаки дисциплінарного проступку)
ПОСИЛАННЯ
