​​гвинт гелікоптера, що розпилював щастя над Києвом,
розрубав мене на дві половини,
як на два берега.
на одному виросли маки,
на іншому виросли кактуси -
в кожній голці по смерті ідеї.

пустелею їдуть бульдозери.
за кермом його величність Ніхто,
споєний зіллям зі спалених трав.

куди
ховатись, якщо останній прихисток продано ледве знайомим тролям за гріш?
куди
вкласти останні частинки себе?
вплести свої тексти у зелень весною здійнятих світів?
вони відштовхнуть той непотріб.
куди
тікати? на лівий берег, який вже тягнуть воли по Чумацькому шляху?
а правий за шию прив'язаний до сумного каміння,
що мріявши стільки століть, діамантом так і не стало.

краще бути розрубаним на більшу кількість шматків.