Ідучи знову своєю історією, я згадую ці речі:
Зоряний шлях, вічні повтори, оголені плечі.
Визирали вони безмежними ночами в кольорове скло,
Поглинали світло й лагідно приймали кожне зло.
(Тоді ми надягли 2П кайдани)
Я і не здогадувався, що можна віднайти в мені таке "число",
Яке для тебе крутиться зі швидкістю світла, щоб хоч трохи наздогнати.
Щоб хоч раз впізнати обриси тієї світлої кімнати,
Де зумів я в ілюмінатор увійти, шукаючи розриви.
Щоб нарешті зняти наручники та віднайти всі дотики чутливі.
_________________________________
Для цього ми будемо вічно літати нашим орбітальним світом,
Малюючи на ньому круглі й нечіткі сліди гранітом.