Один мій клієнт розповів таку історію:
«Якось у дворі зайшла розмова про гроші. Мені було років 10. Хлопці хвалилися: хто рубль на дорозі знайшов, хто десять, а один із нас — аж 25! Це були не просто хороші гроші на ті часи, а цілий статок! Особливо для 10-річного хлопчиська. А я от грошей не знаходив, похвалитися було нічим. 10–15 копійок — не рахується. І пам’ятаю, вирішив тоді обов’язково знайти гроші! Щоб більше за всіх!
А хто шукає, той завжди знайде. Уся увага була спрямована на пошук грошей, і я їх знайшов! Якось катався на велосипеді далеко від свого дому й побачив у кущах згорток. А в ньому — ціла пачка купюр! 75 рублів. Майже зарплата. З якою швидкістю я їхав додому! Кинув велосипед біля під’їзду. Перестрибуючи через три сходинки, влетів на свій сьомий поверх!
У голові вихором проносилися картинки всього, що я хочу купити на ці гроші! Новий складаний велосипед «Салют», фотоапарат «Зеніт», подарунки мамі й татові на дні народження, ляльку сестричці…
Але реакція батьків виявилася зовсім не такою, як я очікував.
Мама вирішила, що гроші я вкрав. Плакала, кричала й ніяк не хотіла повірити в мою історію. Я наполягав, що просто хотів знайти гроші — і тому знайшов. Тато ж просто мовчки забрав усю пачку й відніс до міліції. Можливо, з погляду дорослих людей вони й учинили правильно, але в мене, дитини, того дня щось перевернулося в голові. Я перестав думати про гроші, перестав шукати їх очима всюди, відтоді навіть копійки із землі не піднімав. Я не люблю гроші, і гроші мене не люблять».
Емоційно забарвлена подія, як бачите, — це не обов’язково об’єктивно серйозний стрес чи потрясіння.
Трапляється, звісно, що під час пожежі в сім’ї згоріло все майно. Або бандит напав на маму в парку й відібрав усі гроші. Це сильні стреси, і вони, зрозуміло, також впливають на подальшу поведінку людини. Але навіть незначні й водночас яскраві переживання можуть залишити слід.
Одна моя клієнтка прийшла в терапію з актуальним для багатьох запитом: «Соромно називати ціну за свої послуги». Аліса займається коучингом, вирішила піти у фриланс і працювати на себе. І ось виникла така проблема: у процесі розмови з’ясувалося, що ще в початковій школі вона бавилася з однокласниками й випадково розбила горщик із фікусом. Із горщика випали три рублі. Зелененька така трійка. Хто пам’ятає радянські гроші, той, напевно, усміхнеться. На ці гроші можна було прожити днів зо два. А скільки морозива можна було купити… Аліса та інші діти розгубилися й злякалися, що зараз їм перепаде за квітку й погану поведінку. Сяк-так зібрали горщик докупи, встромили в нього фікус і закопали трійку назад.
Ви, напевно, розумієте, що відбувається тепер. Невеликий переляк змінив ставлення Аліси до грошей. Він призвів до установки «гроші брати не можна — може влетіти» і до грошового сценарію «уникання грошей». Хто б міг подумати, як то кажуть
Терапія грошового мислення. О. Козлов
#грошітапочуття
#FME
«Якось у дворі зайшла розмова про гроші. Мені було років 10. Хлопці хвалилися: хто рубль на дорозі знайшов, хто десять, а один із нас — аж 25! Це були не просто хороші гроші на ті часи, а цілий статок! Особливо для 10-річного хлопчиська. А я от грошей не знаходив, похвалитися було нічим. 10–15 копійок — не рахується. І пам’ятаю, вирішив тоді обов’язково знайти гроші! Щоб більше за всіх!
А хто шукає, той завжди знайде. Уся увага була спрямована на пошук грошей, і я їх знайшов! Якось катався на велосипеді далеко від свого дому й побачив у кущах згорток. А в ньому — ціла пачка купюр! 75 рублів. Майже зарплата. З якою швидкістю я їхав додому! Кинув велосипед біля під’їзду. Перестрибуючи через три сходинки, влетів на свій сьомий поверх!
У голові вихором проносилися картинки всього, що я хочу купити на ці гроші! Новий складаний велосипед «Салют», фотоапарат «Зеніт», подарунки мамі й татові на дні народження, ляльку сестричці…
Але реакція батьків виявилася зовсім не такою, як я очікував.
Мама вирішила, що гроші я вкрав. Плакала, кричала й ніяк не хотіла повірити в мою історію. Я наполягав, що просто хотів знайти гроші — і тому знайшов. Тато ж просто мовчки забрав усю пачку й відніс до міліції. Можливо, з погляду дорослих людей вони й учинили правильно, але в мене, дитини, того дня щось перевернулося в голові. Я перестав думати про гроші, перестав шукати їх очима всюди, відтоді навіть копійки із землі не піднімав. Я не люблю гроші, і гроші мене не люблять».
Емоційно забарвлена подія, як бачите, — це не обов’язково об’єктивно серйозний стрес чи потрясіння.
Трапляється, звісно, що під час пожежі в сім’ї згоріло все майно. Або бандит напав на маму в парку й відібрав усі гроші. Це сильні стреси, і вони, зрозуміло, також впливають на подальшу поведінку людини. Але навіть незначні й водночас яскраві переживання можуть залишити слід.
Одна моя клієнтка прийшла в терапію з актуальним для багатьох запитом: «Соромно називати ціну за свої послуги». Аліса займається коучингом, вирішила піти у фриланс і працювати на себе. І ось виникла така проблема: у процесі розмови з’ясувалося, що ще в початковій школі вона бавилася з однокласниками й випадково розбила горщик із фікусом. Із горщика випали три рублі. Зелененька така трійка. Хто пам’ятає радянські гроші, той, напевно, усміхнеться. На ці гроші можна було прожити днів зо два. А скільки морозива можна було купити… Аліса та інші діти розгубилися й злякалися, що зараз їм перепаде за квітку й погану поведінку. Сяк-так зібрали горщик докупи, встромили в нього фікус і закопали трійку назад.
Ви, напевно, розумієте, що відбувається тепер. Невеликий переляк змінив ставлення Аліси до грошей. Він призвів до установки «гроші брати не можна — може влетіти» і до грошового сценарію «уникання грошей». Хто б міг подумати, як то кажуть
Терапія грошового мислення. О. Козлов
#грошітапочуття
#FME