А.Прикладов🖤

О шалені часи симулякрів,
блазнівства у пабі та вибриків постжаданістського авангарду…
З моєї памʼяті вас,
сподіваюся не назавжди,
Так старанно змивають дощі Коні-Айленду
І скільки нас розбредеться по світу іще?
Бо ж не перші ми і, на жаль, не останні
Ця наша епоха…
То ніби людина близька,
Що, здається, навіки зависла в гнітючому стані

І хто тобі я відтепер?
Друзяка зі спогадів,
чий кутик пащеки статично піднято в зухвалій усмішці?
Коханець,
що втік і не зваживсь лишити хоча би прощальний лист?
…товариш по чарці,
простий перехожий зі згаслим недопалком у руці(?)

І квітне Одеса - перлина примхливих зваб,
Причал серцеїдок без серця та людяності,
я випив тебе сповна,
Попри це, ти для мене не те, щоб свята,
Та боюся і згадувать всує
А оголені, бісові діти, і досі вдають, що тебе не існує!

І що я насправді шукав в цих поетках,
окрім швидкоплинного спалаху та отрути терпкою плоттю?
А може, вони просто живий антураж до сірого диму "Black Devil",
що так м'яко затьмарив макітру?
Що віддати тобі, виру випадкових зустрічей,
якою монетою заплатити за здибання з не таким вже й минулим?

Я відбув до країни індіанців не надто здоровим,
адже
у моєму тілі гидко від випитого,
у моїй душі гірко від викоханого,
у моїй країні небезпечно від стрілянин,
із безпорадності долі у зраді й змові шукають розради там,
С'est La Vie
Рушайте із неба вже вершники апокаліпсису
Прихопіть мені "мирний атом" із поцілунком наймилішого Золотка
Хоч би дайте напитися його досхочу

Мої почуття тобі - штучні квіти без звичного запаху зілля
Як кортить, то встромляй в капелюшок чи зачіпкою кинь на вбрання
Вони не зіпсуються, хоч би хто не торкався тебе...
на твій дозвіл,
усупереч,
навмання

***

Твій візит на мій сольник ріже по живому, нібито Харченко - руки
Визнаю: тільки ти володієш почерком суки
Свій серед чужих, чужий серед своїх -- називай мене Хвильовий
Ти не просто мій янгол, ти мій херувим
Продав хату - купив воєнник, з'їбавшись на крису
(Називай мене Щегель)
Таксист в аеропорт по дорозі наспівав заїбавший всіх шлягер
(Гар-на у-кра-їн-ка я!)
***
Фейспалмлю
Виривається пошепки стиснуте синдромом вцілілого і соромом втікача,
Добре відоме кожному праслов'янське
усерозтлумачувальне
"бля"

собі 27-літньому

поет знаходить себе серед вулиці на вокзалі в метро
він не танцює канкан
йому не цікава зрадлива юрба
і більше того
поет не катає бісера
його не злякаєш труднощами чергового відхідняка
його не зламаєш звільненням з фірми
чи церквою що може накласти анафему
його не виключиш з партії і не розкуркулиш як селянина червоне чека
поет це останній хто зважиться відібрати чиєсь життя
окрім власного тіла
бо що ж воно є в порівнянні із величчю духа?

ось мені 27
я готовий позбавити людство від зла
обійнявши як брата
я руки йому зав'язав
досить міцно і надто ретельно
я його забираю з собою
під спільний знаменник
як каміння ковтає ріка
ну що ж
пора

тільки Нене благаю не плач
адже я не палач
а постав краще трек від Кобейна
як свічку за мене

***
найголовніше,
коли дивишся в твої запаморочливі очі, не забувати дихати

викохуючи в уяві кожен твій дотик,
не забути прийти до тями

втративши будь-який сенс у набридлій буденності,
не забути обов'язково його віднайти

хоча...

як можна його позбутися під час споглядання вогнів Дерибасівської
на твоїх украй розширених зіницях

як можна його позбутися,
коли місячне сяйво Ланжерона
так невимушено підкреслює
кожен твій вигин шиї
та пругкість стегон

саме в такі моменти
твоя спокуслива врода зависає дамокловим мечем наді мною:

бо

вабить,
наче співи сирен
мореплавців

кличе,
ніби морська глибочінь
божевільного

ніколи ще так не пірналося у невагомість так стрімко

ніколи ще так не ходила земля під ногами як зараз

ніколи ще так очевидно не було, що сенс віднайшовся в тобі.

Усіх із Днем закоханих)

***
ну кому тепер ці оргазми, перекриття кисню та сплетення язика?
щоб потім сказали, так, типу, був такий постметапоет Анастасій
не жалів цигарок, алко і свого стояка заради дівча
не боявся похмілля, недосипу і чергового відхідняка,
і справа далеко не в пасіях обличчям з ікон плейбою,
а просте тривіальне усвідомлення моменто морі,
Катрусю, золотце, поки ти п'єш свій джин,
цілунком у шрами твої зцілююся,
коштовне волосся твоє по кімнаті збираючи,
із обережністю злотника кладу в гаманець --
в цю мить почуваюсь достоту багатим,
зап'ясток усе ще лоскоче теплом,
м'якість вуст, обвітрених лірикою, передчуваючи!
як на другому поверсі під час сольника душного
ти впритул розпашіла від любощів пальців стала
і від сірих зіниць забурлила кров,
і в знемозі благанням єдиним жевріло в мозку
аби відстань між сладою губ нам негайно хтось укоротив --
хоч би бог,
хоч би випадок,
хоч би диявол

"In faith, I do not love thee with mine eyes,
For they in thee a thousand errors note" (William Shakespeare, sonnet 141)

Крихітка виглядає як янгол, хоча всередині демон
Крихітка мовляє за ніжність, та на шиї затягнуто ремінь
Крихітка знає, що ми все знаєм, але вдає, що не знає
За тілом крихітки стоїть черга з очима вовчої зграї
Якщо крихітка не хитрує зі мною, то лише вдає вірну
Крихітка знає, чого вона варта, - і вміло конвертує це в гривню
Крихітка - модна мисткиня, здібна акторка, що має свій кодекс
Я уклінно та вдячно дарую її ватру емоцій, огорнуту в Contex

мій метамодерн тебе цілує
запевняю: любить
і ночами обіймає
до серця притискає
а я мучуся від болю:
гра не є любов'ю
цей пастиш лови на згадку
щоб не втрапить в пастку
(лиш...)

***

Хамство смокче в поезії - це такий концепт
Поезія - це грім барабанів, к чорту скиглявий тоненький фальцет
Поезія - цистерна бензину, що має вибухати в уяві
Поет - незагашений кимось недопалок, зажбурлений у спалахувальну суміш обставин
На їх оскаженіле "гойда" є наше давнє козацьке "гайда"
Передайте Бєзрукову, що на пляшку під Херсоном сіла вся його бригада
Пам'ятаю, як Стерненко навпроти мене кадрив російськомовну ципачку,
Ну тобто кралю,
Не смій виправляти мою лексичну помилку, недопоетику,
крути педалі!
Наразі це моя сцена
Ваша стеля максимум Сергій Жадан "Антени"
Ви назавжди в добровільному рабстві у класиків, скільки над вами не стій і не стеж
Тобто ви пишаєтесь долею героїні з "Історія О" Полін Реаж
Далеко ходить не тре’, зацініть.
Як Сорока кличе в More Music Діму Птіцамі -
Бо той оцінить весь його потенціал
бляха, скиглики, талантом ниці –
об ваш писок лацкани витирав!
Ви забули, як виглядає сонет?
Навіщо ж вам слем?
Проведіть гарно день:
Зашийте шкарпетки, сходіть на балет
Аморфні – як джем,
Мій стиль – як стилет
Віршомази кличуть знайомих авторитетів пера –
Боже, я похолов
Якщо у Сороки кумир Птіцамі, то напевно, мій – птахолов.
Екстерміную ваш одновимірний світик, ніби космічний вовк планету Просперо
Благословляю ваше кохання під час війни і зичу на додачу холери
Мені начхати, яка попелюшка виграє на цей раз конкурс, не викручую мізки
Моя мотивація сюди прийти, аби випити з Катрею Харченко віскі
Я не такий вже й черствий, аби ви знали,
як я щодня молюся, аби Саші Щедринському нарешті дали!
Аби він тільки перестав графоманити у фб віршик
Часто ловлю паранойю, ніби через яндекс за мною слідкує ФСБшник
Нерідко ходжу по краю, плутаю береги та не фільтрую базари
Ну тобто базар свій
Моє чтиво чітко регламентовано: типу, воно тільки для розумних повій
Кажу їй: маєш казкові вії, хочу стати твоєю білою тушшю
Не Фауст Гете, але заскамив Диявола, пообіцявши йому власну душу
Паняночка сіла на коліночка я провіршував їй дещо на вушко.
Після привів до себе додому, аби вона показала мені усі свої татушки
Шмата обблювала мої найки, ось що я називаю досада
Річ у тім, що я таки дочитав їй останній розділ маркіза де Сада
Я настільки обожнюю свою тьолку, у теорії міг би випити її сечу
Вона не носить червоних камелій, безвідмовна, навіть тоді, коли у неї там кровотеча
Мій братик з рейсу критикує мої вірші, мовляє: Анастасію, ти пишеш хуйню
Сам же хоче зняти шлюху, влаштувавши зі мною оргію та п'яну тусню
А я не в собі, коли перекурю або коли я п'яний
Господи, не шукайте в мені трікстера, адже я біполярний!

***
не згадую тебе серед ночі тільки якщо не під феном
плутаюся у лярвах на ліжку ніби у купі свіжовипраних шкарпеток

з дитинства звик усе робити неправильно
йти за твоїм привидом ніби шукати собі виправдання
ніби ти зірка що вказує до схиблення шлях

знаєш після останнього твого поцілунку не можу зібратись прийти до тями
треба було його і зовсім не допивати як на тій нудній вписці сумнівний коктейль
коли це відчуття скінчиться нас вже не стане
це все так природньо як-от уранці стояк

гримаю дверима перед нашим щастям
апатично стряхую перед пісуаром
кільканадцять секунд і погнав

продиференціювавши усі твої пестощі
за категоріями порнохабу
закриваю гештальт ніби вкладку інкогніто чекаючи на натхнення прихід

мені напрочуд не цікаво з ким ти яка за вікном погода пора року і сам рік
головне обережено струшувати попопіл з сигари
не куйовдити чужого волосся наосліп захмеленим
не загубити себе у мурашнику зайд остаточно
розбурхувати всередині те що поки ще тліє але безсумнівно погасне
як той лист тобі який недописано нашвидкоруч зім'ято і викинуто у переповнений такими ж смітник

а я те саме сонце на велосипеді у сорочці навипуск
наслідувач жадана просив прокататись або хоч на раму узяти та пішки побрів
не зношу монотонного мимрення епігонства та одноманітності
бо що є митець коли він не в змозі відрізати собі вухо?
те саме що і солдат не здатний на амбразуру ніби коханку лягти

не маю морального права писати про "очі" "ночі пророчі" та твій юний сміх
римувати "любовь" на "морковь" "морози" на "рози"
мені осточортіла рима дайте нарешті вдало скомбінований вірш
та половинку екстезі наостанок
після однієї затяжки я напишу вам такого чого ніхто і ніколи б за піввіку не зміг
такого про що писав лавкравт під галюнами такого про що мріяв мольєр на сцені себе за серце схопивши

робота поета труд незрівняно ретельний
нанизувати усе те що давно кровоточить оновлювати тільки-но спалені декорації запах сажі в легенях тримаючи
кидати у натовп рядки ніби гриць летючий власних дітей у водойму
чи як сумнозвісний гонта хоронити нащадків власноруч страчених
та й зараз героям класичних творів не викликати в мені жодної емпатії
від їх учинків не більше досади аніж від першого млинця що взявсь нанівець

моя щоденна рутина - це пошук недписаного вірша тому жадібно дивлюсь на дерева не відвертаючись
з року в рік витріщаюсь на те
як моя голова туалетним папіром розмотується
тоне у тільки-но згаданому
та з тим послідовно забутому

а ти і далі ковтаєш свою достоєвщину з бродськівщиною!
гортаєш блока вечорами і сохнеш по давно проминулій епосі
примітивність рефлексій перманентно б'є рекорди інтелектуальної тупості
звідти повелося так що сучукрліт зрясніла дцп-поколінням
утилітарність ницих потреб якого не виходить за межі остогидлої класики
і сенсу з якої не більше аніж у відбитих нирках тридцятилітнього неонародника симоненка
що шевченківським слідом простим перехожим ступав
але таки не потрапив ув обіцяну землю -- у заповітний вишневий садок коло хат!

*** 41
не забувати, а забивати на рими, не віршоскладати, а комбінувати моя імба
веду себе так, ніби я амбассадор україномовного вокабуляру в ММК
абсолютно немає ніякого значення - ви "за" або "проти":
я хочу клаптик мирного неба і, звичайно, дитину від Олі Духоти

*** 41
А на росії усе по-старому - у бій ідуть одні мудаки...
Орченята могілізуються десь під Херсоном колонами
За відсутності каналізації в лайні потопають в цей час їх батьки
Рашистські повістки потрохи нагадують адрес із похоронками
Кривавий знак "Z" прикрашають у церкві іконками